Памʼятне місце Сирецького нацистського концтабору не внесуть до Державного реєстру нерухомих памʼяток

Консультативна рада Департамент охорони культурної спадщини КМДА відхилила облікову документацію та рекомендувала не вносити до Державного реєстру нерухомих памʼяток "Памʼятне місце Сирецького нацистського концтабору".

Про це повідомив заступник голови Департаменту охорони культурної спадщини, член організації "Центр розвитку міст" Дмитро Перов.

"Аргументи дуже поважних, але не дуже порядних експертів були такі: межі розташування концтабору точно невідомі, встановити їх наразі неможливо, поховання на території не ідентифіковувались [статус памʼятки може завадити новому будівництву]. Думаю, що вилучати з памʼяток такі місця - це найгірша дурниця, яку ми можемо собі дозволити в цей непростий час", - написав на своїй сторінці у Фейсбук Дмитро Перов.

Сирецький концтабір — концентраційний табір, створений німецькою окупаційною владою в період Другої світової війни у червні 1942 року на північному заході Києва у районі Сирця у межах кварталів сучасних вулиць Шамрила, Ризької, Грекова, Щусаєва. 

Концтабір був призначений для ув'язнених за рішенням гестапо і підпорядковувався інспекції концтаборів Третього Рейху. За німецькими джерелами, з липня 1942 року до весни 1943 року табір функціонував як зовнішня команда (відділення) концтабору Заксенгаузен. За цей період кількість жертв у таборі сягнула понад 30 тисяч осіб. В'язнів виводили на примусові роботи, зокрема розвантажування душогубок у Бабиному Яру.

1991 року на перехресті вулиць Ризької та Парково-Сирецької відкрито пам'ятний знак в'язням Сирецького концтабору.

 

Вечір п'ятниці. Останні години перед Чорнобилем

«Я маю кілька питань, багато питань», — пролунав схвильований голос Трегуба. «Це не телефонна розмова. Без мене не починайте», — коротко відповів Дятлов. Ще через деякий час наче нізвідки зателефонував начальник Дятлова, сам Микола Фомін — він також наказав Трегубу не починати без Дятлова. Зміна нарешті була готова приступити до зупинки реактора. Ураховуючи, що це випробування мало зайняти трохи менше ніж дві години, Трегуб розраховував завершити все до кінця своєї зміни, тобто до півночі 25 квітня. Вони мали поквапитися. Та де ж був Дятлов?

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.