Арлінгтонський цвинтар видалив із сайту контент про чорношкірих воїнів і жінок-ветеранів

Арлінгтонський національний цвинтар видалив зі свого сайту інформацію та освітні матеріали про історію темношкірих та іспаномовних воїнів, а також військовослужбовиць.

Про це повідомляють американські ЗМІ.

На офіційному сайті Арлінгтонського національного цвинтаря 14 березня зникли внутрішні посилання, що направляли користувачів на веб-сторінки з інформацією про видатні могили десятків чорношкірих, латиноамериканських та ветеранів жіночої статі.

Вилучення контенту є частиною виконання наказу президента Дональда Трампа про видалення матеріалів, пов'язаних з "DEI" — викоріненням різноманітності, рівності та інклюзивності з урядових веб-сайтів.

Серед відомих темношкірих американців, похованих в Арлінгтоні, – суддя Верховного Суду Тургуд Маршалл, боксер-чемпіон Джо Луїс, убитий активіст за громадянські права Медгар Еверс і кілька авіаторів Таскігі — першої групи темношкірих бойових пілотів у Другій світовій війні.

Також було видалено веб-сторінку про історію жінок, на якій були представлені, зокрема, перша леді Жаклін Кеннеді та бойовий фотограф часів Другої світової війни Маргеріт Хіггінс.

Національне кладовище Арлінгтона — місце останнього спочинку президентів, генералів та ветеранів США, нагороджених державними нарородами. Засноване після Громадянської війни в США на батьківщині генерала Півдня Роберта Лі. Тут поховано близько 400 тисяч осіб.

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.