Історикиню Оксану Кісь призначили головою Національного фонду досліджень України

Історикиню та антропологиню Оксану Кісь призначили новою головою Національного фонду досліджень України.

Про це повідомили на сайті уряду.

"Це не почесна посада і не нагорода, а величезна відповідальність і важка праця на громадських засадах, тому не заздріть. Краще долучайтеся – у нас багато роботи для експертів/ок в межах оцінювання конкурсних заявок і для членів/ок конкурсних комісій, а ще – трохи грошей для найкращих вчених на їхні суперські дослідницькі проєкти. Я відкрита до розмови про те, як Фонд може краще відповідати на запити академічної спільноти і радо вислухаю конструктивну критику", – написала Оксана Кісь на своїй сторінці у Фейсбук.

Оксана Кісь — українська науковиця, історикиня та антропологиня, докторка історичних наук, провідна наукова співробітниця відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України. Вона є президенткою Української асоціації дослідниць жіночої історії та співзасновницею Української асоціації усної історії. З 2019 року є членкинею наукової ради НФДУ, головою секції соціальних та гуманітарних наук, заступницею голови Фонду.

Наукові інтереси історикині охоплюють українську жіночу історію, феміністську антропологію, усну історію, гендерні трансформації в постсоціалістичних країнах, феміністські студії і фемактивізм в сучасній Україні, повсякденне життя у таборах переміщених осіб у повоєнній Європі.

Авторка та упорядниця кількох книг, зокрема збірки наукових праць "Жінки Центрально-Східної Європи в часи Другої світової війни: специфіка досвіду в часи екстремального насильства", "Українки в ГУЛАГу: вижити значить перемогти", а також "Жінка в традиційній українській культурі другої половини XIX – початку XX ст.".

"Оксана Романівна Кісь має багаторічний досвід у наукових дослідженнях та управлінні науковими проєктами. Її фахові знання і стратегічне мислення будуть спрямовані на подальший розвиток НФДУ та підтримку наукових ініціатив, що сприяють зміцненню наукового потенціалу країни", – додали в Національному фонді досліджень.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.