У Гарварді відкрили виставку, присвячену репресованим та вбитим українським науковцям

Мета виставки Freedom in the equation — показати науковий потенціал України, втрачений внаслідок російських геноцидних війн, а також висвітлити внески українських вчених у глобальну науку, що довго перебували поза світовою увагою.

"Чому в України досі немає Нобелівських лауреатів серед науковців?" — це питання часто лунає в академічних колах за кордоном, використовує його й антиукраїнська пропаганда. Виставка Freedom in the equation дає відповідь на це питання: їх вбила Росія. 

Спеціально для цієї виставки офіційний художник Нобелівської премії Ніклас Елмехед створив портрети десятьох талановитих українських науковців, репресованих чи вбитих у різний час: від арештованої в СРСР біологині Валентини Радзимовської до загиблого солдата Збройних сил України, біофізика Біжана Шаропова. Текст виставки підготувала Олеся Павлишин, головна редакторка науково-популярного медіа "Куншт", у співпраці з інтернет-порталом "Моя наука" та проєктом "Українські вчені на війні". Десять українських науковців і науковиць для виставки відібрали Олексій Болдирєв, молекулярний біолог та засновник порталу "Моя наука", і Христина Семерин, літературознавиця й публіцистка.

Серед імен: 

– Григорій Левитський, цитогенетик і ботанік;

– Валентина Радзимовська, біологиня;

– Володимир Правдич-Немінський, нейрофізіолог;

– Михайло Кравчук, математик, засновник школи українських конструкторів ракетної та космічної техніки;

– Лев Шубников, фізик низьких температур;

– Володимир Колкунов, вчений-агроном, селекціонер;

– Ганна Закревська, геологиня;

– Біжан Шаропов, біолог, популяризатор науки;

– Василь Кладько, фізик;

– Людмила Шевцова, біологиня.

"Українські науковці, зображені на портретах авторства офіційного художника Нобелівського комітету, ніколи не отримають Нобелівської премії. Найочевидніша причина цього — їх убили до того, як вони змогли повністю реалізувати свій потенціал. Немає спеціального терміна для вбивства науковців або інтелектуалів, але це злочин, скоєний більшовицьким та російським режимами, і він повинен бути визнаний як такий і переслідуваний, незалежно від того, чи існує для цього юридичний термін", - зазначив директор Гарвардського українського наукового інституту Сергій Плохій.

Виставка триватиме з 10 лютого по 10 березня у Harvard Science Centre (1 Oxford St, Cambridge, MA) та буде експонуватися на мистецькій стіні центру (Art Wall).

Виставку супроводжуватимуть кураторські екскурсії, організовані разом з Українським науковим інститутом Гарвардського університету.

Freedom in the equation створена в межах проєкту Science at Risk за підтримки науково-популярного медіа "Куншт" і Фундації ЗМІН у співпраці з "Моя наука", "Українські вчені на війні" та Українським науковим інститутом Гарвардського університету.

 

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.