Активісти закликають зупинити будівництво на місці Палацу гетьмана Розумовського

На території об'єкту археологічної спадщини - фундаментів Палацу Кирила Розумовського VХІІІ століття відновились будівельні роботи.

Про це повідомив пам'яткоохоронець Дмитро Перов.

"Попри відкрите кримінальне провадження ТОВ "Собі" відновив роботи з будівництва офісного центру, за адресою: вул. Мазепи, 3в. Тут, на початку минулого року віднайшли унікальну археологічну знахідку - фундаменти палацу останнього українського гетьмана, Кирила Розумовського. Тоді ж будь-які роботи на обʼєкті зупинили, а Національна поліція України відкрила кримінальне провадження", - написав на своїй сторінці у Фейсбук 14 лютого Дмитро Перов.

Силами місцевих мешканців самовільне будівництво на фундаменті Палацу гетьмана Кирила Розумовського 1799 року призупинили, але забудовник встиг пошкодити стіну Інженерних служб Київської фортеці 1853 року, що розташована на території памʼятки.

Задля уникнення подібних ситуацій на майбутнє заплановано демонтаж будівельного паркану довколо памʼятки. Також активісти створили петицію про зупинення будівниутва на місці палацу.

Натомість, у Департаменті охорони культурної спадщини КМДА заявили, що пам'ятці нічого не загрожує, а на місці ведуться підготовчі роботи до реставрації:

"Наразі розпочато підготовчі роботи до проведення реставраційно-протиаварійних робіт на пам'ятці. Залишки фундаментів буде музеєфіковано та відкрито доступ для жителів та гостей міста", — пояснили у ДОКС.

Кирило Розумовський - останній гетьман козацької України (1750-1764). У 1780-х роках на території Печерської фортеці у Києві він будує розкішний палац, який надалі будуть ввжати втраченим. Лише в березні 2024 року під час проведенні земляних робіт його дивовижним чином віднайдуть археологи у дворі одного зі столичних будинків на вулиці Івана Мазепи, 3-В. Після детальних досліджень і порівняння карт - гіпотеза щодо автентичності знахідки підтвердилася. Департамент охорони культурної спадщини КМДА видав припис із вимогою повністю зупинити роботи, а Київська міська прокуратура відкрила кримінальну справу. 

Фундаменти Палац гетьмана Кирила Розумовського - є унікальною археологічною знахідкою. Це єдиний, збережений до сьогодні, фрагмент козацької палацової архітектури на території міста Києва. 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.