АНОНС: Презентація книги Міші Ґабовіча та Миколи Гоманюка "Монументи і територія. Воєнні меморіали на окупованих територіях України"

Центр міської історії запрошує 18 лютого у Львові на презентацію книги Міші Ґабовіча та Миколи Гоманюка "Monuments and Territory. War Memorials in Russian-Occupied Ukraine" ("Монументи і територія. Воєнні меморіали на окупованих територіях України") та розмову довкола цієї книги.

Про це інформує Центр міської історії.

Інтервенції у меморіальний ландшафт стали частиною російської окупаційної політики на захоплених територіях України. Ця тема є у фокусі нової книги, написаної у співавторстві двома дослідниками — істориком та соціологом Мішею Ґабовічем (Майнц, Німеччина) та соціологом Миколою Гоманюком (Херсон, Україна). Дослідники зосередилися на комеморативному ландшафті, який складається з десятків тисяч пам'ятників переважно у невеликих містах і селах. Створені у різних політичних контекстах, вони увічнюють пам'ять, зокрема, про воєнні конфлікти ХХ століття та відображають різні та змінні комемораційні політики. В основному, це радянські пам'ятники про Другу світову війну, але і також про Першу світову, революції та військові конфлікти після 1917 року, та про пізнішу війну у Афганістані. Серед пам'ятників є і ті, що з'явились після 2014 і вшановували загиблих у війні з Росією до 2022.

У час російської окупації деякі з цих меморіалів було зруйновано, деякі відреставровано чи змінено. Водночас були побудовані нові пам'ятники на тлі безперервних бойових дій. У книзі автори показують, як російська окупаційна влада використовує військові меморіали у незліченних пропагандистських матеріалах, аналізують політику Росії як імперський іредентизм та пропонують пояснення його зв'язків не тільки із воєнною пропагандою, але і дискурсом захисту спадщини.

Під час презентації Микола Гоманюк представить процес творення архіву документування війни та окупації, який включає особисті спостереження під час перебування під окупацією та матеріали представлення пам'ятників і ритуалів у медіях. Такий великий і ґрунтовний масив зібраних джерел дозволив авторам книги запропонувати насичений опис символічної боротьби і нищення, комеморативних та окупаційних практик. Презентація включатиме як обговорення вибраних прикладів та матеріалів польових досліджень, так і теоретичного осмислення ролі символічних просторів у підтримці окупаційних режимів. Одним з фокусів — як книги, так і презентації — є питання, яким чином інструменталізація Другої світової війни сучасною російською пропагандою втілювалася на місцях: як у перетвореннях наявних монументів, так і у зведенні нових.

Подію модеруватиме др. Ірина Склокіна.

Книгу можна прочитати у відкритому доступі за посиланням.

Коли: 18 лютого о 18:30

Де: Конференц-зал Центру міської історії. м. Львів, вул. Академіка Богомольця, 6

 
Теми

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.