Ізраїль визав Праведниками народів світу ще трьох українців

У Львові 30 січня відбулася церемонія відзначення трьох українців посмертно званням Праведника народів світу.

Про це пише Радіо Свобода.

Найвищу нагороду Ізраїлю присвоєно греко-католицькому священникові Ярославу Мировичу і його дружині Северині за порятунок єврейки Мані (Марії) Ребхан, а також Катерині Фаштризі, яка врятувала єврейську дівчинку Соню Зургер.

На урочистості були присутні родичі Праведників. Їхні онучки Любов Карпінська і Вероніка Фаштрига отримали іменні медалі, почесні сертифікати і право вписати імена своїх рідних на Стіні Честі в Саду Праведників у Єрусалимі. Згідно із законом, Праведники народів світу, у випадку їхньої смерті, отримують пам'ятне громадянство.

Ярослав і Северина Мировичі врятували єврейську дівчинку Маню Ребхан, яка прийшла до їхнього дому в 1941 році, під час німецької окупації. Родина греко-католицького священника жила в лемківському селі Ріпники. У сім'ї було четверо малих дітей. Батька Мані німці забрали на роботи, звідки йому вдалося втекти в ліс, але невдовзі він був убитий німецькими солдатами. Брата і маму Мані німці вивезли на розстріл. Свою 10-річну доньку Маню тато сховав у туалеті на вулиці і сказав піти до отця Ярослава.

"Спершу Маню відвела до монахині, які опікувалася сиротами. Але вона назад привела дівчинку, бо була небезпека для всіх сиріт. Їх би всіх убили. Тому бабуся і дідусь вирішили Маню залишити, вона спала в шафі, вдень одну з доньок (віку Мані), бабуся відсилала до сусідки, щоб у хаті було четверо дітей, щоб не викликати підозри. Вона гуляла з дідусем уночі, так вона з ними жила до 1945 року", – розповідає внучка Праведників Любов Карпінська.

 
Фото: Максим Козицький

Вероніка Фаштрига отримала відзнаку своєї прабабусі Катерини Фаштриги.

"Моя прабабуся з дому Габлінська-Фаштрига видавала маленьку дівчинку Соню Зурберг за свою дочку. У моєї прабабусі було троє своїх дітей, вона була полька, яка обружилась із українцем. Це було в селі Обертин Івано-Франківськоі області. Переховувала єврейську дитину вдома в шафі. Це відзнака важлива у памʼять і прабабусі, і мого тата, якого теж вже немає. Люди живі, поки жива памʼять про них. Якщо ми пам'ятаємо якнайдовше про добрі справи людей, їхню людяність це дає нам надію на майбутнє", – розповіла Вероніка Фаштрига.

Ярослав і Северин Мировичі й Катерина Фаштрига тепер перебувають у числі 2707 українців, визнаних Праведниками народів світу, які ризикуючи життям своїм і своїх дітей, рятували євреїв. Україна посідає четверте місце за чисельністю Праведників народів світу після Польщі, Нідерландів, Франції. 

 
Фото: Максим Козицький

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».