IN MEMORIAM: Відійшов у вічність латиський поет, громадський діяч та дипломат Яніс Петерс

27 січня у віці 85 років помер латиський поет, публіцист, громадський діяч та дипломат Яніс Петерс.

Про це повідомив Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

У період Третього пробудження Латвії (1986 – 1991 роки), що завершився відновленням державної незалежності Латвійської Республіки, Яніс Петерс, тоді перший секретар Спілки письменників Латвії, зіграв важливу об'єднувальну роль у суспільно-політичних процесах, що призвели до створення Народного фронту Латвії та схваленню 4 травня 1990 року Верховною Радою Латвійської РСР Декларації про відновлення незалежності Латвійської Республіки (Deklarācija Par Latvijas Republikas neatkarības atjaunošanu).

"Як учасник тодішніх політичних подій у Латвії та перший голова створеної в листопаді 1989 року Асоціації національних культурних товариств Латвії (АНКОЛ), я мав можливість неодноразових зустрічей і бесід в Янісом Петерсом. Будучи надзвичайно завантаженим подіями, що відбувалися в/та навколо Латвії, Яніс Петерс, як і його найближчі колеги, дуже жваво цікавився боротьбою кримськотатарського народу за повернення на свою Батьківщину, сприяв публікаціям матеріалів про історію та культуру кримськотатарського народу у латиських газетах", - написав на своїй сторінці у Фейсбук Рефат Чубаров.

Рефат Чубаров зазначив, що у складі З'їзду народних депутатів СРСР (1989 – 1991) Яніс Петерс разом з іншими депутатами – членами Народного фронту Латвії активно сприяв прийняттю рішень, спрямованих на відновлення прав кримськотатарського народу.

 

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".