Музею Голодомору передали артефакти з архіву художника, ветерана Армії УНР Віктора Цимбала

Військовослужбовець Національної гвардії України Антон Цимбал подарував Національному музею Голодомору-геноциду артефакти із архіву подружжя художника, ветерана Армії УНР Віктора Цимбала і громадської діячки, учасниці українського повстанського руху Тетяни Михайлівської-Цимбал.

Про це повідомили в Музеї Голодомору.

Під час передачі артефактів Антон Цимбал розповів, що у художника зв'язок із родиною в СРСР перервався на довгі десятиліття. Його рідна сестра актриса, громадська діячка, шістдесятниця Тетяна Цимбал (1908–1995) та її донька громадська діячка, музейниця Вікторія Цимбал (1938–2024) по крупицях збирали інформацію про Віктора Цимбала, залишки  архіву та картини, які залшалися після його смерті. Вікторія Цимбал займалася систематизацією цього архіву, але не встигла завершити цю роботу.

Архів перейшов у спадок Антонові Цимбалу, який його систематизував і відфотографував. А після повернення в Україну в Музей Голодомору картини Віктора Цимбала "Рік 1933" представник родини вирішив передати експонати у фонди музею.

Серед 11 артефактів, зокрема, є каталоги виставок митця, на яких у 1956 році у Буенос-Айресі та Ла-Платі демонструвався твір про Голодомор, графічний портрет гетьмана Павла Скоропадського, який у 1933-му звертався до США за допомогою голодуючим українцям, карикатура із зображенням призвідця геноциду Йосипа Сталіна та творця російського комуністичного режиму Володимира Ульянова-Леніна, рідкісні марки, випущені у 1940-х рр. в Аргентині за ескізами майстра для допомоги українським біженцям.

 

Вийти на слід Романа Шухевича. Невдала спроба МГБ

Планів і операцій МГБ із розшуку Романа Шухевича було багато. Але всі вони не мали успіху. І лише 5 березня 1950 року чекісти змогли вистежити його у селі Білогорща поблизу Львова. Того разу йому не вдалося вирватися з оточення. Довелося прийняти останній нерівний бій, в якому Головнокомандувач УПА загинув. Водночас працівники МГБ могли б встановити його місце переховування ще роком-півтора раніше. Але не все пішло так, як вони задумали.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.