IN MEMORIAM: Пішов з життя народний депутат І та ІІ скликань Володимир Пилипчук

22 січня на 76-му році пішов з життя економіст, науковець, громадський і політичний діяч, один із фундаторів української незалежності Володимир Пилипчук.

Повідомлення про це розміщено на його фейсбук-сторінці,

Володимир Пилипчук народився 18 червня 1948 року в селі Глинськ на Рвненщині.

У 1990-1998 роках він був народним депутатом України I-ІІ скликань. У першому демократичному скликанні – і член Президії Верховної Ради України, голова постійної Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством. 

У 1989 році Володимир Пилипчук був одним з організаторів Народного руху України, надалі став членом економічної колегії та Великої ради НРУ, головою осередку Руху в Українському інституті інженерів водного господарства, головою Рівненської обласної організації НРУ. 

У 1991- 1993 роках – професор Київського інституту народного господарства.

Очолювана ним комісія Верховної Ради організувала розробку дизайну гривні, розрахунку кількості грошових знаків в обігу, визначення структури номіналів, пошук потужностей для виготовлення національної валюти за кордоном. Пилипчук – ініціатор створення в Україні виробничих потужностей із виготовлення гривні.

Із 1990 року – співавтор та організатор розробки численних законопроєктів, спрямованих на суверенізацію економіки України і її одночасну трансформацію на ринкові підвалини розвитку.

У 1993 році став членом Академії економічних наук України. 

У 2000–2008 роках – і науковий консультант Інституту економіко-математичного моделювання.

Пилипчук двічі був кандидатом НРУ на посаду прем'єр-міністра України.

Прощання та поховання відбудуться в п'ятницю, 24 січня, в місті Рівне по вул. Енергетиків, 33 (кладовище "Нове").

 
24 серпня 1991 року. Верховна Рада. День проголошення Незалежності України. Володимир Пилипчук і Сергій Головатий. Дмитро Павличко, Володимир Яворівський, Іван Заєць, Володимир Пилипчук, Валерій Івасюк
Фото Олександра Клименка

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.