IN MEMORIAM: Відійшла у вічність Орися Сокульська

19 січня відійшла у вічність Орина Сокульська — дружина поета і дисидента Івана Сокульського, сестра дисидента Ярослава Лесіва.

Про це повідомив дисидент Олесь Шевченко.

"Полинула від нас назавжди Орися Сокульська. Ми були разом у найтяжчі роки протистояння російській комуністично-кагебістській владі і в роки діяльності Всеукраїнського товариства політв'язнів, яке вона очолила після Євгена Пронюка. Орися всю себе віддавала людям і Україні, великодушно і безкорисливо. Її життя було воістину героїчним. Вічна і світла пам'ять нашій дорогій подрузі", - написав на своїй сторінці у Фейсбук Олесь Шевченко.

Орися Сокульська народилася 10 березня 1952 року в селищі Лужки на Івано-Франківщині. Закінчила педагогічний університет у Франківську. На початку 1970-х брат Ярослав Лесів познайомив Орисю з майбутнім чоловіком поетом Іваном Сокульським, який започаткував дисидентський рух на Дніпропетровщині. За свою діяльність і позицію він був двічі ув'язнений, відсидів 18 років. Подружжя мешкало у місті Дніпрі, там Орися працювала  вчителькою математики і займатися підтримкою політв'язнів. 

Рідний брат Орини Ярослав Лесів також був дисидентом. Відсидів понад 8 років у радянських тюрмах і колоніях суворого режиму за створення і поширення українського самвидаву, відбудову УГКЦ та допомогу українському підпіллю. У брежнєвські часи сім'я Сокульської пережила стеження, обшуки КДБ, сама ж Орися була арештована за передачу на Захід матеріалів про порушення прав людини в СРСР.

Попри переслідування КДБ, вона їздила до Татарстану, на Урал і в Мордовію, передавала повідомлення від політв'язнів на Захід. Оголошувала голодівки, брала участь в акціях, наприкінці 1970-х стала членом Гельсінської спілки.

Орина Сокульська — учасниця боротьби за незалежну Україну, членкиня Української Гельсінської групи. З 2015 року очолювала Всеукраїнське товариство політв'язнів та репресованих.

 
Орися Сокульська
Радіо Свобода

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.