Президент України позбавив звання Герой України пропагандистів, які працюють на Росію

Президент України Володимир Зеленський підписав указ, який вводить в дію рішення РНБО про санкції щодо пропагандистів, які працюють на Росію.

Відповідний документ опубліковано на офіційному сайті Офісу Президента.

В указі № 38 від 19 січня 2025 року, опублікованому на сайті Офісу президента, зазначається, що санкції запровадили проти 18 осіб. Серед них – народні депутати від забороненої ОПЗЖ Нестор Шуфрич, Юрій Бойко, Олег Волошин, колишні народні обранці Євгеній Мураєв, Євген Горохов, Петро Симоненко, головна редакторка підсанкційного видання Страна Світлана Крюкова. Також під обмеження потрапили Ружена Рубльова, Вадим Писарєв, Ілля Резнік, Василь Герелло, Юрій Башмет, Віктор Садовничий, Леонід Байсаров, Олександр Однораленко, Леонід Литвинов, Костянтин Григоришин і Сергій Карякін.

В рамках санкцій вказаним особам заблокують активи, обмежать можливість вести торгові та інші операції, вести бізнес, купувати майно та земельні ділянки. Крім того, їх позбавлять державних нагород.

"На звання Герой України заслуговують тільки ті, хто дійсно життя присвячує Україні", - наголосив Володимир Зеленський під час відеозвернення.

Санкції накладені строком на 10 років, позбавлення державних нагород - безстроково. Указ набирає чинності із дня його опублікування.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.