"Відновлення памʼятника на горі Монастир залишається на порядку денному", - Андрій Сибіга

Міністр закордонних справ України відзначив суттєвий прогрес у питаннях історичної пам'яті.

Про це глава МЗС Андрій Сибіга сказав в інтерв'ю "Європейській правді".

За словами міністра, з Польщею створено робочу групу, до якої увійшли авторитетні, знані історики з обох боків, а координують її міністерства культури. Українська і польська частини цієї групи передали одна одній список місць пам'яті, у вшануванні яких зацікавлені Україна та Польща відповідно.

"Відновлення памʼятника на горі Монастир теж залишається на порядку денному.Всі питання вирішуємо поетапно. Наш підхід полягає у тому, що ми теж вимагаємо гідного вшанування української пам'яті на території Польщі. Тепер дочекаймося рішень польської сторони", – заявив Сибіга.

Водночас міністр вкотре закликав польських політиків не використовувати чутливі питання, щодо яких зараз є прогрес, в кон'юнктурних політичних цілях.

"У демократії неможливо примусити політика припинити робити якісь заяви. Але мінімізувати їх – в наших силах. Треба позбавити подібні заяви ґрунту, зробити їх порожніми. Для цього Україна і Польща мають йти назустріч одна одній у питаннях, які болючі для суспільства, але потребують вирішення. І ми на доброму шляху", – резюмував міністр.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.