Деталі переговорів щодо ексгумацій польських жертв на території України

Міністерства культури України та Польщі продовжать переговори на рівні робочої групи стосовно історичних розбіжностей, зокрема ексгумації останків жертв війн і репресій.

Про це повідомляє Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.

Перше засідання Робочої групи відбулося у Львові у грудні 2024 року. Сторони обмінялися інформацією щодо місць, які, на думку кожної зі сторін, потребують першочергових пошукових та ексгумаційних робіт, а також додаткової уваги.

"Для нас було важливим відповісти на очікування громадськості, зокрема родичів осіб, які стали жертвами війн і репресій. Спектр питань, що був предметом для обговорення, охоплював різні історичні періоди та локації в обох країнах", - повідомили у відомствах.

Сторони аналізують сформований список, а також перевіряють стан виконання раніше поданих заяв на проведення пошукових робіт та надання дозволів на ексгумацію. Також проводиться перегляд чинних правових норм з метою їх можливої ревізії, яка б могла полегшити адміністративні процедури.

Українська сторона вже прийняла перше позитивне рішення щодо надання дозволу на ексгумаційні роботи. Польська сторона також розглядає українські пропозиції.

Друге засідання Робочої групи заплановане на кінець січня 2025 року у Львові.

Міністри культури України та Польщі висловили переконання, що подальша робота групи та її результати продемонструють готовність обох сторін до гідного вшанування пам'яті вбитих та загиблих — поляків на території України та українців на території Польщі. Ці роботи здійснюватимуться у дусі взаємної поваги, відкритості до діалогу та інших спільних для обох народів цінностей.

Особи, організації, установи та інституції, задіяні до зазначених процесів, регулярно інформуються про стан виконання окремих етапів робіт, узгоджених Робочою групою з історичних питань. Комунікація із громадськістю стосуватиметься результатів проведених робіт та їх завершених етапів.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.