АНОНС: Публічна розмова "Культурна дипломатія та Голодомор"

10 грудня Музей Голодомору запрошує на публічну розмову "Культурна дипломатія та Голодомор". Захід відбудеться до 76-ї річниці ухвалення Генеральною асамблеєю ООН Конвенції про запобігання злочину геноциду і покарання за нього та в Міжнародний день захисту прав людини.

Про це інформує Музей Голодомору.

Ще з 1930-х років українська діаспора у різних країнах світу намагалася через історію Голодомору показати жахливе становище українців у складі СРСР. Після його розпаду, коли багато іноземців ще не сприймали Україну і росію як окремі держави, тема Голодомору стала однією з тих історичних подій, яка дозволяла іноземцям показати величезні втрати, яких зазнали українці, перебуваючи у складі СРСР. Процес визнання Голодомору актом геноциду мав на меті відновлення історичної справедливості та засудження злочинців.

У час повномасштабного вторгнення військ росії в Україну для іноземців актуалізувалося питання глибшого вивчення історії України та Голодомору зокрема. Голодомор став однією з ключових тем для розуміння природи агресії сучасної росії проти України і, відповідно, важливою темою української культурної дипломатії. А важливість визнання цього злочину актом геноциду набуває особливої ваги у справі відновлення історичної справедливості. Будемо говорити про це в Музеї Голодомору за участю представників іноземних посольств.

Також у рамках заходу громадськості буде представлено багатомовне видання "Голодомор: основні факти". У ньому стисло подано найважливіші історичні факти про совєтську окупацію України та механізм вчинення росіянами злочину геноциду проти українського народу.

Коли: 10 грудня о 12:00 

Де: Зала пам'яті Музею Голодомору (Київ, вул. Лаврська, 3).

Вхід вільний за попередньою реєстрацією.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.