IN MEMORIAM: Відійшов у вічність науковець Леонід Рудницький

8 грудня у США відійшов у вічність Президент Світової Ради НТШ Леонід Рудницький.

Про це сповістили у Науковому Товаристві ім. Шевченка у США.

"Ділимося сумною вісткою, що 8 грудня 2024 року відійшов Дійсний член НТШ, Президент НТШ, іноземний член НАНУ, літературознавець та громадський діяч, професор Леонід Рудницький. З іменем професора Рудницького пов'язано чимало славних сторінок в історії Наукового Товариства ім. Шевченка в Америці, інтелектуальному житті української діаспори США та Філадельфії, зокрема", - йдеться у повідомленні.

Свої співчуття висловив митрополит Української греко-католицької церкви, голова Філадельфійської архиєпархії в США Борис Ґудзяк:

"Відійшла многогранна людина – християнин, сім'янин, науковець, громадський і духовний діяч — професор Леонід Рудницький. Лише два тижні тому академік Леонід Рудницький та його дружина – професор Ірина Рудницька стали лауреатами Митрополичої нагороди за віддане служіння (Metropolitan Lifetime Service Award). Її вручення стало нагодою для приємного вечора у колі Родини професора Рудницького, який назавжди залишиться теплим спогадом."

Леонід Рудницький народився 8 вересня 1935 року у Львові. Під час Другої світової війни 1944 родина Рудницьких виїхала до Німеччини. 1951-го переїжджає з матір'ю до США. У 1960-му здобув ступінь магістра з ґерманістики в Пенсильванському університеті. 

З 1959-1960 навчального року викладає в університеті Ла-Саль. У 1988-1998 роках, Леонід Рудницький професорує у Пенсильванському університеті у Філадельфії та Українському Католицькому університеті. Тоді ж його обрано директором філії УКУ у Філадельфії (за рекомендацією Йосифа Сліпого), директором Програми центрально- і східно європейських студій уже в університеті Ля-Саль.

У 1985—1986, 1989—1990 він голова Міжнародного товариства ім. Івана Франка у США. У 1992—2006 рр. Президент Світової Ради НТШ. Тривалий час обіймає посаду декана філологічного факультету і члена сенату Українського Вільного Університету в Мюнхені, а від вересня 1998 до 2004 року він був його ректором. Від 2004 і до 2018 був головою релігійного товариства "Свята Софія" у США.

 

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.