IN MEMORIAM: На війні загинув вчитель історії з Полтавщини Павло Черниш

Павло Черниш загинув 4 грудня на Донеччині під час виконання бойового завдання.

Про це повідомив директор спортивної школи Кам'янопотоківської громади ітовариш полеглого Ян Білоус.

До повномасштабної війни Павло Черниш працював вчителем історії у Кам'янопотоківському ліцеї. Був одним із засновників кременчуцької партії "Наша Україна". 

"Патріот з великої букви... Його любов до дітей була безмежною", — написав Ян Білоус.

Павло Черниш мав звання головного сержанта. Воїнові було 55 років. 

"Коли ти певен, що тебе пам'ятають, у тебе вірять, на тебе покладають надії, ти стаєш сильнішим, відчуваєш себе потужним, для тебе немає нічого не можливого. Дякую, Кам'янопотоківському ліцею, що пам'ятаєте, вірите, любите і чекаєте. Люблю вас усіх! Обіймаю. З вашою підтримкою, переможемо. Слава Україні!!! Слава нації!!! Україна, понад усе!!!" ,– писав Павло Черниш на своїй сторінці в Instagram.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.