IN MEMORIAM: На війні загинув вчитель історії з Полтавщини Павло Черниш

Павло Черниш загинув 4 грудня на Донеччині під час виконання бойового завдання.

Про це повідомив директор спортивної школи Кам'янопотоківської громади ітовариш полеглого Ян Білоус.

До повномасштабної війни Павло Черниш працював вчителем історії у Кам'янопотоківському ліцеї. Був одним із засновників кременчуцької партії "Наша Україна". 

"Патріот з великої букви... Його любов до дітей була безмежною", — написав Ян Білоус.

Павло Черниш мав звання головного сержанта. Воїнові було 55 років. 

"Коли ти певен, що тебе пам'ятають, у тебе вірять, на тебе покладають надії, ти стаєш сильнішим, відчуваєш себе потужним, для тебе немає нічого не можливого. Дякую, Кам'янопотоківському ліцею, що пам'ятаєте, вірите, любите і чекаєте. Люблю вас усіх! Обіймаю. З вашою підтримкою, переможемо. Слава Україні!!! Слава нації!!! Україна, понад усе!!!" ,– писав Павло Черниш на своїй сторінці в Instagram.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.