Мінкульт надав дозвіл на перепоховання радянських солдатів з Пагорбу Слави у Львові

Міністерство культури та стратегічних комунікацій України дало дозвіл на перенесення останків радянських солдатів з меморіального комплексу "Пагорб Слави" у Львові.

Про це вказано у відповідному наказі Мінкульту.

Йдеться про перепоховання братської могили російських воїнів, могили радянських воїнів, 24 могил героїв Радянського Союзу, 226 індивідуальних могил радянських солдатів та памʼятників діячам СРСР. 

Зокрема, на території меморіального комплексу похований агент НКВС Микола Кузнєцов. Його родичі неодноразово вимагали від Львівської міськради передати його останки для перепроховання в Єкатеринбурзі. Неодноразово прах Миколи Кузнєцова намагалися безуспішно викрасти.

 

Усі радянські поховання перенесуть на територію Голосківського кладовища. Нагляд за перепохованням мають здійснювати відповідні органи ЛОДА.

Керуючий справами виконкому ЛМР Євген Бойко в коментарі ZAXID.NET повідомив, що для ексгумації останків необхідне ще окреме рішення виконкому:

"Загалом питання радянських перезахоронень в місті було давно, але війна пришвидштла цей процес. Місто зініціювало процес перепоховання останків радянських військових і діячів НКВС. Наступний наш крок – це рішення виконавчого комітету про проведення ексгумації, дослідження і проведення самих робіт".

Пагорб Слави – це меморіальний комплекс у Львові, де поховані російські та радянські військові, що загинули під час Першої та Другої світової воєн. Меморіальний комплекс є частиною заповідника "Личаківський цвинтар".

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.