Українське кобзарство визнали всесвітньою нематеріальною культурною спадщиною людства

ЮНЕСКО визнала українське кобзарство частиною нематеріальної культурної спадщини людства.

Про це повідомили у міністерстві культури та стратегічних комунікацій.

5 грудня, під час 19-й сесії Міжурядового комітету ЮНЕСКО з питань охорони нематеріальної культурної спадщини, яка проходить в Парагваї, програму з охорони кобзарсько-лірницької традиції включили до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини людства.

"Цей здобуток стане частиною нашої великої Перемоги. Неспровокована Україною війна забирає життя українських митців: 133 загинуло, серед них і шестеро братчиків кобзарських цехів, які стали на захист України. Нині росія, як колись імперський та сталінський режими, нищить усе, що пов'язано з українською культурою, зокрема кобзарство та носіїв живої спадщини. Та попри усі спроби позбавити українців свого коріння, наша культура засвідчує незламність", - зазначив міністр культури та стратегічних комунікацій України Микола Точицький.

Представляв українську кобзарсько-лірницьку традицію на сесії ЮНЕСКО відомий кобзар, військовослужбовець ЗСУ та народний артист України — Тарас Компаніченко.

"Це визнання – велика Перемога! Це тріумф української культури, українського духу!", — сказав Тарас Компаніченко після визнання кобзарської номінації.

Всесвітньому успіху передувала кропітка й щоденна робота української ініціативної групи, яка розпочалася в серпні 2022 року. У другій половині 2022 року "Кобзарство"/"Кобзарсько-лірницьку традицію" було внесено  до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. 

Крім того, на 19-й сесії Міжурядового комітету ЮНЕСКО до списку нематеріальної культурної спадщини людства внесено також українську писанку. Заявку було подано спільно з Естонією та схвалено в столиці Парагваю.

 

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.