АНОНС: 30 років Будапештському меморандуму: час переосмислення

5 грудня відбудеться круглий стіл за участі народних депутатів України з профільних комітетів Верховної Ради України, фахівців з питань міжнародних відносин, міжнародного права та ядерної безпекина тему "30 років Будапештському меморандуму: час переосмислення".

Про це інформує Український кризовий медіа-центр.

Проблема надання надійних, довгострокових та оформлених у міжнародно-правовому форматі гарантій безпеки для України є одною з ключових. Зростаючі погрози від російського агресора застосування ядерної зброї набуває абсолютного нового звучання, особливо з моменту демонстрації можливості нанесення удару балістичними ракетами зі стратегічних ракетних комплексів. Першочерговим завданням для України стає отримання відповідних гарантій безпеки від ядерних держав в нових умовах.

30 років тому був підписаний Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапештський меморандум).

До цього часу немає повного спільного та погодженого тлумачення сторонами його правової природи, рівня та форм необхідної імплементації. До того ж є питання і до створення відповідних умов для набуття цим документом чинності. Наявність багатьох відкритих питань потребує вироблення та узгодження єдиної та скоординованої позиції України.

Спікери:

Вадим Галайчук, Перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу.

Олексій Гончаренко, народний депутат України (фракція "Європейська солідарність"). ⦁ Павло Жовніренко, голова правління ГО "Центр стратегічних досліджень".

Юрій Костенко, Міністр охорони довкілля та ядерної безпеки України у 1992-1998 роках, автор книги "Історія ядерного роззброєння України", представник України в Раді керуючих МАГАТЕ у 1995 році.

Данило Лубківський, директор Київського Безпекового Форуму, заступник Міністра закордонних справ України у 2014 році.

Юрій Макаров, журналіст та документаліст.

Олександр Мережко, народний депутат України ІХ скликання, голова Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва.

Сергій Рахманін, член Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

Михайло Самусь, Директор Мережі нових геополітичних досліджень (New Geopolitics Research Network). ⦁ Олександр Хара, експерт Центру оборонних стратегій.

Валерій Чалий, модератор, Голова правління УКМЦ, Надзвичайний і Повноважний Посол України.

Коли: 05.12.2024, 14:30

Де: Пресцентр Українського кризового медіа-центру, вул. Хрещатик, 2 (Український дім) 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.