IN MEMORIAM: На війні загинув історик Дмитро Погода

У боях з російськими окупантами загинув історик з Одеси та випускник факультету історії та філософії Одеського національного університету імені І. І. Мечникова Дмитро Погода.

Про це  повідомили у деканаті факультету історії та філософії Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.

"Дмитро був неймовірно креативним, чесним, відповідальним, енергійним, активним в усіх проявах життя: наукова діяльність, спорт, особливо футбол, етнографічні реконструкції", - зазначили у повідомленні.

Дмитро Погода став на захист України ще у 2014 році. Після демобілізації він повернувся до викладання, працюючи в Національному авіаційному університеті та дитячому центрі "Молода Гвардія". 

З початком повномасштабного вторгнення Дмитро знову став на захист України. За свою відвагу та вірність Батьківщині він отримав численні нагороди, серед яких медаль "За оборону рідної держави" (2023), медаль "За бойові заслуги" від Головного управління розвідки України (2023), "Золотий Хрест" від Головнокомандувача Збройних Сил України (2024) та медаль "За сприяння воєнній розвідці України" ІІ ступеня (2024).

 

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.