На Закарпатті презентували мультимедійне "Королевське Євангеліє"

Мультимедійне видання "Королевського Євангелія" представили в Закарпатському краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького.

Про це повідомили у Фейсбуці Закарпастької ОВА.

Книга має 30 сторінок — це зображення відсканованих аркушів оригінального Євангелія. Видання мобільне і може працювати без світла.

"У нас є понад 12 тисяч стародруків, найцікавіші — "Королевське Євангеліє" та "Мукачівський Псалтир". Оскільки оригінал ми не можемо виставляти для широкого загалу, то прийняли рішення, що це буде така інтерактивна книга, яку кожен зможе побачити, перегорнути сторінку та побачити, як вона виглядає ззовні й всередині", — розповіла Суспільному директорка музею Ольга Шумовська.

На виготовлення мультимедійного видання витратили 140 тисяч гривень із фонду музею. Мультимедійне видання "Королевського Євангелія" відвідувачі музею зможуть побачити в каплиці Ужгородського замку.

"Королевське Євангеліє" — рукопис 1401 року, написаний на 176 аркушах, прикрашений мініатюрами, заставками та ініціалами. Рукопис переписаний у храмі Михаїла замку Нялаб (сучасне Королево), звідси і його назва. Дослідники вважають Євангеліє найдавнішою рукописною книгою Закарпаття, створеною на папері. Воно є цінним джерелом історії, визначною пам'яткою української мови, книжкового рукописного мистецтва та українського письменства.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.