У віці 100 років помер 39-й президент США Джиммі Картер

Джеймс Ерл Картер був американським президентом з 1977 по 1981 рік.

Про це повідомила американська газета The Washington Post.

Джеймс Картер народився в Плейнсі 1 жовтня 1924 року. Закінчив Військово-морську академію та служив у підрозділі підводних човнів ВМС, де за сім років він працював над елітним підрозділом атомного підводного флоту Америки.

У 1953 році після смерті батька повернувся у рідний штат Джорджію. У 1970 став губернатором штату. Вже за сім років став президентом (1977 —1981 роки) від Демократичної партії.

Після свого президентства Картер зосередився на гуманітарній діяльності, благодійності та дипломатії. Крім того, він здобув визнання, отримавши Президентську медаль Свободи, став номінантом Пулітцерівської премії, номінантом на Нобелівську премію миру та володарем трьох премій "Греммі". На його честь названо підводний човен ВМС США та вид риби, що має наукову назву Etheostoma jimmycarter.

Торік у листопаді Джеймс Картер втратив дружину, Розалін Картер, з якою прожив у шлюбі 77 років. 

 

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.