Музею української діаспори передали архів художника та військового УНР Віктора Цимбала

Музей української діаспори отримав у дарунок цілісний архів українського художника-емігранта й військового УНР Віктора Цимбала, який частину життя провів в Аргентині та США.

Про це повідомили в Музеї української діаспори.

Дарунок музей отримав від правнука художника – Антона Цимбала, який зараз в лавах ЗСУ. На початку цього року з нагоди 25-річного ювілею музею Антон Цимбал вже поповнив зібрання 12 карикатурами та графічним портретом Гетьмана Павла Скоропадського, заклавши основу колекції творів художника. 

"Восени музей отримав ще чотири коробки з архівами Віктора Цимбала: оригінальними документами, листами, фотографіями, графічними творами, виданнями й замітками про художника київського, празького, аргентинського й американського періодів", - йдеться у повідомленні. 

Серед подарованих музею матеріалів – оригінальний лист від 28 грудня 1944 року, який написав український громадсько-політичний діяч і видавець Андрій Білопольський, який також емігрував до Аргентини. 

У листі Білопольський пропонує Цимбалу три теми для політичних карикатур: наШарля де Голля, Вінстона Черчилля й Йосипа Сталіна. Невідомо, чи були саме ці карикатури створені художником. Але серед переданих до колекції музею матеріалів є інший графічний сатиричний твір Віктора Цимбала – "Атлантійський чартер", де присутні всі три вищезгадані політики.

"Окремий розділ у творчості художника Віктора Цимбала посідають політичні карикатури. Зазвичай художник сам вигадував для них сюжети, але іноді йому надсилали пропозиції", – акцентують у Музеї української діаспори.

Наукові співробітники музею розпочали ґрунтовне опрацювання, систематизацію та дослідження архіву. 

Віктор Цимбал (1901–1968) родом з Черкащини. Свій творчий шлях розпочав у Києві в Художньому училищі, але його не закінчив. У 1919 році він ступив до лав Армії УНР. Після поразки визвольних змагань через табори інтернованих у Польщі мистець дістався до Праги, тут успішно закінчив Художньо-промислову школу. 

У 1928 році художник переїжджає до Буенос-Айреса. Завдяки підтримці Віктора Цимбала тут відкрилась українська школа, активно запрацювала "Просвіта". У 1936 році мистець розпочав працю над картиною "Рік 1933" – чи не першим твором, який усьому світові розповів про Голодомор в Україні. Помер Віктор Цимбал 28 травня 1968 року в Нью-Йорку на 67 році життя. 

 
Члени Польсько-українського об'єднання під портретом гетьмана Івана Мазепи роботи Віктора Цимбала. Перший справа – Андрій Білопольський, третій справа – Віктор Цимбал. Буенос-Айрес. Аргентина. 1950-ті
Колекція Музею української діаспори

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.