Музею української діаспори передали архів художника та військового УНР Віктора Цимбала

Музей української діаспори отримав у дарунок цілісний архів українського художника-емігранта й військового УНР Віктора Цимбала, який частину життя провів в Аргентині та США.

Про це повідомили в Музеї української діаспори.

Дарунок музей отримав від правнука художника – Антона Цимбала, який зараз в лавах ЗСУ. На початку цього року з нагоди 25-річного ювілею музею Антон Цимбал вже поповнив зібрання 12 карикатурами та графічним портретом Гетьмана Павла Скоропадського, заклавши основу колекції творів художника. 

"Восени музей отримав ще чотири коробки з архівами Віктора Цимбала: оригінальними документами, листами, фотографіями, графічними творами, виданнями й замітками про художника київського, празького, аргентинського й американського періодів", - йдеться у повідомленні. 

Серед подарованих музею матеріалів – оригінальний лист від 28 грудня 1944 року, який написав український громадсько-політичний діяч і видавець Андрій Білопольський, який також емігрував до Аргентини. 

У листі Білопольський пропонує Цимбалу три теми для політичних карикатур: наШарля де Голля, Вінстона Черчилля й Йосипа Сталіна. Невідомо, чи були саме ці карикатури створені художником. Але серед переданих до колекції музею матеріалів є інший графічний сатиричний твір Віктора Цимбала – "Атлантійський чартер", де присутні всі три вищезгадані політики.

"Окремий розділ у творчості художника Віктора Цимбала посідають політичні карикатури. Зазвичай художник сам вигадував для них сюжети, але іноді йому надсилали пропозиції", – акцентують у Музеї української діаспори.

Наукові співробітники музею розпочали ґрунтовне опрацювання, систематизацію та дослідження архіву. 

Віктор Цимбал (1901–1968) родом з Черкащини. Свій творчий шлях розпочав у Києві в Художньому училищі, але його не закінчив. У 1919 році він ступив до лав Армії УНР. Після поразки визвольних змагань через табори інтернованих у Польщі мистець дістався до Праги, тут успішно закінчив Художньо-промислову школу. 

У 1928 році художник переїжджає до Буенос-Айреса. Завдяки підтримці Віктора Цимбала тут відкрилась українська школа, активно запрацювала "Просвіта". У 1936 році мистець розпочав працю над картиною "Рік 1933" – чи не першим твором, який усьому світові розповів про Голодомор в Україні. Помер Віктор Цимбал 28 травня 1968 року в Нью-Йорку на 67 році життя. 

 
Члени Польсько-українського об'єднання під портретом гетьмана Івана Мазепи роботи Віктора Цимбала. Перший справа – Андрій Білопольський, третій справа – Віктор Цимбал. Буенос-Айрес. Аргентина. 1950-ті
Колекція Музею української діаспори

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.