Сенат Чехії визнав депортацію кримських татар 1944 року геноцидом

Сенат Чехії одностайно прийняв резолюцію, якою визнав депортацію кримських татар 1944 року актом геноциду.

Про це йдеться на офіційній сторінці Меджлісу кримськотатарського народу.

Ініціатор визнання геноциду голова комітету з оборони та міжнародних справ чеський сенатор Павел Фішер. За це рішення віддали 70 голосів, 0 – проти, 0 – утримались.

На засіданні були присутні посол України в Чехії Василь Зварич, народні депутати України Марія Мезенцева та Микола Княжицький, а також лідери кримськотатарського народу, зокрема, Мустафа Джемілєв, який виступив зі словами вдячності чеській владі:

"Я хочу вам висловити величезну подяку за допомогу Україні, що ви в складну хвилину змогли допомогти зброєю та прихистити сотні тисяч біженців. Визнання геноциду кримських татар у 1944 році є також великим проявом підтримки України, яка цього зараз дуже потребує. Я сподіваюся, що Чехія продовжуватиме жити цими ж демократичними цінностями", – сказав  Мустафа Джемілєв з трибуни чеського парламенту.

Чехія стала сьомою країною, що визнала геноцидом депортацію кримськотатарського народу в травні 1944 року. До цього відповідні рішення були прийняти парламентами України, Литви, Латвії, Естонії, Канади та Польщі.

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.