До 1000 днів від заснування "Хартії" запустили великий збір на потреби підрозділу

13 Бригада Національної гвардії України "Хартія" відзначила свої перші 1000 днів.

Про це повідомив історик, журналіст, військовослужбовець Вахтанг Кіпіані.

"Хартію" сформували добровольці для захисту Харкова після початку повномасштабного вторгнення РФ. Нині бригада продовжує виконувати бойові завдання на Харківщині.

Ідею збору розкриває відеокампанія за участі молодшого сержанта "Хартії" Сергія Жадана, для якої він спеціально написав вірш. Докласти руку до допомоги бригаді можна в форматі монобанки.

"Донати будуть винагороджені пам'ятними лотами від друзів "Хартії" Андрія Шевченка, Святослава Вакарчука, Івана Уривського, Євгена Клопотенка та Олександра Рудинського, а також 13 наборів марок з присвятою "Хартії" від Сергія Майдукова й вітраж харківської художниці Валентини Гук із битого скла з Держпрому після нещодавніх атак по Харкову", - написав Вахтанг Кіпіані.

Для участі в розіграші лотів слід надіслати донат від 300 гривень. Усі отримані кошти передадуть на безпосередні потреби  військових – закриття потреби в 85 дронах Mavic 3T. 

До слова, у 13 Бригаді Національної гвардії України "Хартія" служать троє редакторів сайту "Історична правда".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.