Український культурний центр в Ізраїлі обклеїли провокативними листівками

В ніч на 13 грудня невідомі обклеїли будівлю Українського культурного центру в Тель-Авіві листівками провокативного змісту.

Про це повідомляє посольство України в Ізраїлі.

На будівлі центру залишили листівки із зображенням військового Армії оборони Ізраїлю зі закривавленими руками та написом "Не лише Росія окупант".

"Російські терористи продовжують свою агресію проти України, не лише вбиваючи мирних жителів України, але й вдаючись до жалюгідних провокацій проти українських культурних осередків за кордоном. Залишається лише здогадуватись, що цією витівкою намагались досягти антисемітські та українофобські провокатори. Кремль, втрачаючи свій вплив в регіоні намагається у будь-який спосіб чинити деструктивізм", — повідомили у посольстві.

Український єврейський історик і журналіст Шимон Бріман припускає, що за цим стоїть один із активістів антиізраїльської групи російських анархістів Андрій Хржановський, син режисера та колишнього директора Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр".

"За даними групи російських антиізраїльських мігрантів, Андрій Хржановський був заарештований у Тель-Авіві ввечері 12 грудня. Друзі вважають, що його арештували через наліпку "Free Palestine", яку Андрій розклеїв на оглядовому майданчику в одному з кібуців поблизу сектору Газа, який постраждав від різні 7/10/23. Ультраліві з російським громадянством вважають, що на цій платформі "ізраїльці збираються, щоб спостерігати за геноцидом в Газі", - написав на своїй сторінці у Фейсбук Шимон Бріман.

Наразі триває розслідування. Українське посольство сподівається, що місцеві органи правопорядку застосують проти вандалів відповідні заходи.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.