Федеральний архів Німеччини передав Україні оцифровані фільми, створені на українських кіностудіях на початку ХХ століття

Федеральний архів Німеччини сьогодні передав Міністру закордонних справ України Андрію Сибізі жорсткий диск із оцифрованими фільмами зі свого кіноархіву, які були створені на українських кіностудіях на початку ХХ століття.

Про це повідомили в Посольстві України у ФРН.

Відтепер фільми доступні у цифровій читальній залі Федерального архіву та будуть передані Національному центру Олександра Довженка для збереження, подальшої демонстрації та дослідження.

Це стало результатом плідної співпраці Федерального архіву з українськими партнерами у сфері кіно- та архівної справи.

Міністр закордонних справ Андрій Сибіга подякував німецьким партнерам за допомогу у відновленні наших культурних цінностей:

"Ці унікальні мистецькі твори та документальні фільми дають змогу зазирнути в багатовікову боротьбу України за незалежність, а також у тоталітарне радянське правління 1930-х і 1940-х років. Попереду ще багато роботи для дослідження цих та інших історичних джерел і деколонізації української історії".

Було відібрано три повнометражні та один короткометражний фільм, дві анімаційні та три документальні стрічки. За дослідженнями, деякі з цих фільмів збереглися лише у Федеральному архіві як унікальні сучасні копії на носіях з целюлозного нітрату. До них належить дитячий фільм, який вважався втраченим, "Вітаю з переходом" (1932) української режисерки Іви Григорович, однієї з небагатьох жінок-кінематографісток України 1930-х років. Фільм "Більшовицькі звірства 21 серпня 1919 року або Київські дні терору" (1919) показує неприкрашену жорстокість громадянської війни.

Список усіх фільмів (за посиланням деякі з них можна переглянути онлайн на сайті Федерального Архіву Німеччини):

  • "Більшовицькі злочини 21 серпня 1919 року, або Дні київського терору" (1919) / документальний
  • "Тамілла" (1927) / художній
  • "Шкурник" (1929) / художній
  • "Вітаю з переходом!" (1932) / художній
  • "Чванливе курча" (1936) / анімація
  • "Про пана Лебеденка" (1936) / художній
  • "Прощання на крижині" (1938) / анімація
  • "У колишньому гнізді мракобісся" (1938) / документальний
  • "По Дніпру" (1940) / документальний

"Війна проти України також спрямована на її культуру та інституції, які представляють ідентичність країни. Тому ми хочемо надіслати сигнал солідарності та підтримки. Фільми є особливими свідченнями культурної ідентичності країни, які архіви мають зберігати. Багата культурна спадщина України має бути також доступною широкій громадськості в цій країні", – наголосила  Андреа Хенгер, віце-президентка Федерального архіву.

 

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.