У США презентували виставку з історії "Щедрика"

Уперше у США, напередодні дня народження Миколи Леонтовича, у стінах американського Університету Індіани відкрилась виставка з історії "Щедрика".

Проєкт під назвою "Чотири ноти з України" презентували 4 й 6 грудня у Музичній бібліотеці та у Школі міжнародних та глобальних студій університету. Це авторська виставка дослідниці історії "Щедрика" Тіни Пересунько, яка розповідає американцям про українське походження відомої Різдвяної колядки "Carol of the Bells".

"Для широкої американської публіки "Carol of the Bells" – "американська класика". Для професійних виконавців – "українська різдвяна колядка", адже саме так подав у партитурі "Carol of the Bells" Пітер Вільговський, автор англомовного тексту до "Щедрика". Втім протягом десятиліть у різних американських різдвяних альбомах, радіопрограмах й телевізійних шоу "Carol of the Bells" називали "російською колядкою", а композитора Миколу Леонтовича – "російським композитором". Яскравим прикладом є популярний Різдвяний альбом Хору Роберта Шоу 1946 року, в якому зазначалося: "Carol of the Bells – типова російська народна колядка; музика – Леонтовича, композитора, про якого ми не змогли знайти жодної інформації"– зазначила дослідниця. 

 

Стендова виставка "Чотири ноти з України" уперше у США розповідає мовою архівних документів понад 100-річну історію всесвітньовідомої пісні: від написання твору українським композитором у 1916 році й появи через 20 років його англомовної версії, до наших днів, коли у 2022 році Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, а у нью-йоркському Карнегі Гол відзначили 100-річчя першого виконання мелодії у США.

 
Фото з відкриття виставки Вікторії Савчук

"Виставка про "Щедрик" й "Carol of the Bells" фулбрайтівської стипендіатки Тіни Пересунько в моїй альма матір Indiana University це справжнє свято душі. Вона розповідає історію неймовірної мелодії, яку знає кожен українець і кожен американець, і яка єднає наші нації вже понад 100 років. У ній переплелись споконвічна боротьба України за свободу, наша незалежність 1918 року, креативна культурна дипломатія уряду УНР та особисто Симона Петлюри, наша багата культура і геніальність композитора Миколи Леонтовича та диригента Олександра Кошиця, котрий презентував Америці цей хоровий шедевр. В ній також трагедія окупації України радянською росією та, як наслідок, десятиліття нищення України та, найголовніше, заклик до всіх наших партнерів єдиною родиною перемогти російську імперію зла сьогодні. Це історія про те, як через музику ми саме на Різдво даруємо світу частинку себе", – зазначила у вітальному слові Посол України у США Оксана Маркарова

На стендах виставки представлено матеріали з архівів та бібліотек України, США, Канади й Чехії, які дослідниця історії "Щедрика" збирала упродовж років й уперше презентує у США. Це, зокрема, рукопис "Щедрика" Миколи Леонтовича 1916 року із фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вернадського. Це також матеріали з історії європейського тріумфу "Щедрика" й прем'єри пісні у Нью-Йорку та у країнах Південної Америки.

 
Фото з відкриття виставки Вікторії Савчук

Авторка проєкту наголосила, що після окупації України більшовицькою Росією та вбивства композитора агентом російської ЧК, злочин російських спецслужб замовчували й не розголошували за кордоном. Лиш українська еміграція у США роками намагалась нагадати американцям про українську ідентичність "Carol of the Bells" й трагічну долю автора мелодії. Так, 12 грудня 1971 року до 50-річчя убивства композитора українська діаспора організувала у Нью-Йорку концерт-меморіал, під час якого оприлюднила Маніфест із засудженням російського терору й окупації України:

"Москва, яка тимчасово закріпила свою владу в Україні, свідома того, що поневолити повністю й знищити українську націю вона зможе тільки тоді, коли їй удасться знищити українську культуру. Отже, побіч фізичного поневолення, вона безоглядно винищує всі елементи української культури, всі її прояви та пам'ятки минулого…"

 

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.

Опіум, вбивства, валютні спекуляції: китайські таємні організації в радянській Україні

Для більшості маловідомим залишається факт, що у першій половині XX cтоліття в Україні існувала доволі помітна китайська діаспора. Китайці оселилися в багатьох містах та навіть селах переважно на півдні та сході країни, а райони, де вони колись компактно проживали, до сих пір в народі називаються "шанхаями". Там, де виникали китайські діаспори, неодмінно з'являлися і злочинні угруповання та таємні містичні братства, більш відомі в масовій культурі як тріади.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.