"Радіо Свобода" оприлюднило "мирну угоду", яку Росія пропонувала Україні на початку повномасштабного вторгнення

У березні 2022 року російська сторона запропонувала Україні "Договір про врегулювання ситуації в Україні та нейтралітет України", який нагадує вимогу капітуляції.

Про це повідомляє проєкт "Система", який є підрозділом розслідувань Радіо Свобода.

"Договір про врегулювання ситуації в Україні та нейтралітет України" датований 7 березня 2022 року. І саме в цей день документ був переданий Україні. На той момент минуло лише 11 днів після початку вторгнення і минув тиждень від початку прямих переговорів між делегаціями України та Росії на території Білорусі. 

"Росія запропонувала договір, односторонні умови якого означали капітуляцію Києва. Якби українська влада пішла на ці умови, то це б перетворило Україну на маріонеткове утворення, з фіктивним нейтральним статусом, із крихітною беззубою армією, без захисту з боку держав НАТО та без шансів відновити контроль над Кримом чи Донбасом", – зазначають журналісти "Радіо Свобода".

Загалом документ налічує шість сторінок основного договору та чотири сторінки додатків. У вісімнадцяти статтях, що охоплюють різні сфери, Росія вимагала від України наступних поступок:

  • Україна мала скоротити свою армію до 50 000 осіб, включаючи півтори тисячі офіцерського складу. Україні було б дозволено мати лише чотири військових корабля, 55 вертольотів та 300 танків. 
  • Україні було б заборонено розробляти, виробляти, купувати та розміщувати на своїй території ракети з дальністю понад 250 км. Росія залишала за собою право в майбутньому забороняти Україні "будь-які інші види озброєння, які можуть бути розроблені в результаті наукових досліджень".
  • Україна мала визнати "незалежність" так званих Донецької та Луганської "республік" в межах адміністративних меж Донецької та Луганської областей України.
  • Україна мала профінансувати відновлення інфраструктури Донбасу, зруйнованої з 2014 року.
  • Україна та Захід повинні були зняти з Росії усі санкції, запроваджені, починаючи з  2014 року.
  • Російська мова мала би отримати статус державної в Україні. Також Київ мав відновити усі майнові права Української православної церкви Московського патріархату.
  • Україна мала "скасувати і більше не вводити будь-які заборони символіки, що асоціюється у державах із перемогою над нацизмом", тобто знову легалізувати радянську та комуністичну символіку.

Як зазначає "Радіо Свобода", це перший відомий документ з російськими умовами мирної угоди, складений після початку повномасштабної фази війни. Його надало українське джерело, знайоме з ходом переговорів весни 2022 року, а російське джерело, теж близьке до переговорів, підтвердило справжність документу.

 
Фрагмент договору
фото radiosvoboda.org

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.