Оголошено фіналістів проєкту "Резиденція Орлика. Віднайдення України в архівах світу"

Проєкт "Резиденція Орлика. Віднайдення України в архівах світу" на початку 2024 року започаткувало Міністерство закордонних справ України.

Про це інформує МЗС України.

У рамках проєкту обрані історики отримують можливість працювати в архівах інших держав, відкривати невідомі документи та налагоджувати зв'язки з міжнародними науковими спільнотами.

На початку цього року Міністерство закордонних справ України започаткувало проєкт "Резиденція Орлика. Віднайдення України в архівах світу". І отже, ми готові оголосити імена його фіналістів!

Фіналістами проєкту в 2024 році стали:

Олександр Середа – науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України, доцент кафедри історії України ПНПУ ім. К.Д. Ушинського. Тема дослідження: "Османська резиденція Пилипа Орлика". Дослідження відбуватимуться у Болгарії та Туреччині за підтримки Посольств України у цих країнах.

Олег Однороженко – доктор історичних наук, автор 17 монографій та близько 100 наукових статей. Тема дослідження: "Україна у складі Великого князівства Литовського (ХІV–XVI ст.)". Дослідження відбуватимуться у Литві за підтримки Посольства України.

Незалежна дослідниця Марина Траттнер, а також дослідниці Національного заповідника "Гетьманська столиця" (м. Батурин) Наталія Дробязко, Марина Хармак. Тема дослідження: "Віднайдення документів гетьмана Пилипа Орлика у шведських архівах". Партнером у реалізації цього проєкту є благодійний фонд "МХП-Громаді", який окрім фінансової підтримки, допоміг організувати дослідницьку роботу в Швеції.

Проєкт "Резиденція Орлика. Віднайдення України в архівах світу" передбачає підтримку українських науковців, які зосереджують свої зусилля на дослідженні питань державотворення, дипломатії та міжнародних відносин України. Його мета – розповісти і українцям, і світу про раніше не описані сторінки української історії.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.