АНОНС: Виставка до 125-річчя з дня народження Гетьманівни Єлизавети Скоропадської

27 листопада Музеї Гетьманства запрошує на відкриття виставки, присвяченої 125-річчю з дня народження Гетьманівни Єлизавети Скоропадської-Кужім "Думки і згадки тільки для себе".

Про це інформує Музей Гетьманства.

Як формувалася свідомість та українська ідентичність Єлизавети Павлівни, чому саме вона стала образом українки, який поширювався та шанувався багато років серед української еміграції?

Виставка створена на основі особистих записів думок та переживань Єлизавети Скоропадської, які вона довіряла своїм зошитам, що зберігаються в Центральному державному історичному архіві України м. Києва та музейних предметів з фондової колекції Музею гетьманства.

Вперше на виставці експонується авторська копія скульптурної роботи Єлизавети Скоропадської, а сама Гетьманівна постає не лише як помічниця батька Павла Скоропадського, але і як професійний скульптор.

Єлизавета Скоропадська - українська політична діячка, керівниця Гетьманського руху та Союзу гетьманців-державників (1959—1976), скульпторка. Дочка гетьмана Павла Скоропадського та Олександри Скоропадської.

Де: Музей Гетьманства, м. Київ, Спаська, 16Б

Коли: 27 листопада, 15:00

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.