В Україні створили електронну мапу з випадками канібалізму під час Голодомору 1932-1933 років

Міністерство внутрішніх справ і Музей Голодомору створили електронну мапу з понад 2 тисячами випадків канібалізму під час Голодомору 1932-1933 років.

Про це повідомили в МВС.

Спеціалісти МВС розробили електрону мапу та нанесли на неї електронні копії архівних кримінальних справ. Електронний ресурс унаочнює масштаби та жахіття злочину геноциду, вчиненого проти українців комуністичним режимом на чолі зі Сталіном.

"За допомогою інструментів електронної мапи прослідковується, що поширення канібалізму чітко співпадає з географією найбільш постраждалих внаслідок Голодомору регіонів, яка раніше була визначена українськими науковцями. Це в черговий раз підтверджує особливості геноцидної політики радянської імперії щодо України та спростовує російський міф про загальносоюзний голод в СРСР", — зазначили в МВС.

Минулого року за ініціативою МВС було оцифровано 1022 страшні справи про канібалізм під час Голодомору 1932-1933 років. Цьогоріч додано інформацію про ще понад 1000 справ про людоїдство, які були знищені у 1956 році, але збереглась коротка інформація у так званих вибіркових списках на знищення. Тепер разом – це вже майже 2050 трагічних історій. 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.