Відбулася прем’єра документального фільму про Голодомор «Сімейний альбом»

У столичному кінотеатрі «Жовтень» 21 листопада відбулася прем’єра документального фільму «Сімейний альбом», який розповідає історію австрійського інженера Александра Вінербергера, та його праонуки Самари Пірс.

Про це повідомили в Музеї Голодомору.

"Історія "Сімейного альбому" – це історія про найцінніший у світі експонат – камеру Leica II, якою було зроблено важливі фотодокази Голодомору. У 2022 році ми зробили невелику виставку, на якій представили цей експонат. А за якийсь час до музею прийшли Андрій Корнієнко і Марина Ткачук і сказали: "А давайте знімемо про це кіно?". Як музейниця я щаслива, що фільм є кількома мовами і я бажаю йому успішної і потужної дороги світом", – зазначила перед прем'єрою стрічки очільниця Музею Голодомору Леся Гасиджак.

Зйомки стрічки відбувалися у 2023 році в Великобританії, Австрії та в Україні – на Харківщині і в Музеї Голодомору.

"У деяких населених пунктах, де відбувалися зйомки, зараз ведуться інтенсивні бойові дії і я не впевнена, що сьогодні ми могли б уже зняти цей фільм. З деякими нашими героями сьогодні немає зв'язку і ми нічого не знаємо про їхню долю. Нам дуже пощастило, що ми встигли зафіксувати Харківщину і те, що там відбувало після деокупації", – каже режисерка Марина Ткачук.

Від 21 лисопада покази фільму розпочинаються у майже 80 кінотеатрах України. Також "Сімейний альбом" можна буде побачити в Німеччині, Франції, Іспанії, Польщі, Португалії, Кіпрі, Великій Британії, Чорногорії, Румунії, Малайзії, Єгипті, Індонезії, Йорданії, Гані, ПАР, Республіці Ботсвана, Алжирі та багатьох інших країнах – в українських посольствах, кінотеатрах, культурних центрах, у рамках Днів українського кіно. Окрім того стрічку покажуть в Раді Європи та Європарламенті – за участю іноземних дипломатичних місій.

У День пам'яті жертв Голодомору, 23 листопада, о 18:00 у кінотеатрі "Жовтень" відбудеться показ за участю знімальної групи та головної героїні Самари Пірс.

Також знімальна група представить фільм: у Хмельницькому (22 листопада, 18:30, кінотеатр Woodmall Cinema) та Львові (24 листопада, 16:00, кінотеатр "Планета Кіно").

"Сімейний альбом" знятий кінокомпанією Good Morning Films, режисерка Марина Ткачук, продюсер Андрій Корнієнко. Проєкт є переможцем мистецького конкурсу на ДП "МПІУ" Телеканал Дім і відбувся завдяки державній підтримці кіновиробництва та партнерству з Музеєм Голодомору.

Завдяки підтримці Українського культурного фонду фільм перекладений та дубльований пʼятьма іноземними мовами – англійською, німецькою, французькою, польською та іспанською.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.