АНОНС: Розмова з "польовими командирами" Помаранчевого Майдану

До 20-ліття Помаранчевої революції "польові командири" Майдану Володимир Філенко та Тарас Стецьків розповідатимуть про те, що відбувалося за лаштунками масових акцій восени 2004 року.

Про це іфнормує Музей Революції Гідності.

Як була організована Помаранчева революція? Чи могли українці не вийти на Майдани у 2004 році? Що необхідно було робити, щоб українці перестали боятися масових акцій? Що було б, якби не вийшли? Як досвід Помаранчевої революції вплинув на Революцію Гідності?

Дискусія відбуватиметься навколо книжки спогадів Володимира Філенка "Партитура рЕволюції".

Учасники:

Тарас Стецьків, політик, громадський діяч, народний депутат України 1-4 та 6 скликань;

Володимир Філенко, політик, народний депутат України 1-го, 3-4-го та 6-го скликання;

Модератор – автор літературного запису спогадів, історик та публіцист Олександр Зінченко.

Захід відбудеться під час Наукового форуму "Революція Гідності: на шляху до історії" – 2024.

Коли: 20 листопада о 15:00.

Де: Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану (майдан Незалежності, 18/2, 2-й поверх) та транслюватиметься на  ресурсах Музею.

Якщо ви бажаєте відвідати дискусію, просимо зареєструватися.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.