Будинок-музей Тараса Шевченка в Києві виконав частину заповіту активіста та розвідника Романа Ратушного

Загиблий герой Роман Ратушний заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка.

Про це повідомили в Будинку-музеї Тараса Шевченка в Києві.

"Нарешті сталося – виконали важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр "Холодний яр" Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка", - йдеться у повідомленні.

Легендарну двохсотлітню шовковицю, що пам`ятає Тараса Шевченка, 2010 року вдалося врятувати, тепер відомий арборист Володимир Ветроградський провів базове лікування.

"Вперше за 200-річну історію дерева арборист провів структурну обрізку верхівкових ярусів шовковиці, усунув більшу частину конфліктів гілок з прилеглими будівлями та створив простір для кращого освітлення крони... Пам'ять про героя — це продовження справи, втілення в життя ідей Романа. І тут, навколо віковічної шовковиці Шевченка, якось об'єдналися думки та дії арбориста Володимира Ветроградського, мами Романа Ратушного письменниці Світлани Поваляєвої, працівників Будинку-музею Тараса Шевченка. Що ж, скуштуємо ще солодких шовковичок років так через 700?", - розповіли у Будинку-музеї Тараса Шевченка. 

Роман Ратушний - український громадський діяч, журналіст, військовий 93 ОМБр "Холодний яр", відомий захисник урочища Протасів Яр. Загинув 9 червня 2022 року у бою під Ізюмом. У своєму заповіті Роман також передав частину своїх бойових виплат на розвиток "Історичної правди".

 

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.