Будинок-музей Тараса Шевченка в Києві виконав частину заповіту активіста та розвідника Романа Ратушного

Загиблий герой Роман Ратушний заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка.

Про це повідомили в Будинку-музеї Тараса Шевченка в Києві.

"Нарешті сталося – виконали важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр "Холодний яр" Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка", - йдеться у повідомленні.

Легендарну двохсотлітню шовковицю, що пам`ятає Тараса Шевченка, 2010 року вдалося врятувати, тепер відомий арборист Володимир Ветроградський провів базове лікування.

"Вперше за 200-річну історію дерева арборист провів структурну обрізку верхівкових ярусів шовковиці, усунув більшу частину конфліктів гілок з прилеглими будівлями та створив простір для кращого освітлення крони... Пам'ять про героя — це продовження справи, втілення в життя ідей Романа. І тут, навколо віковічної шовковиці Шевченка, якось об'єдналися думки та дії арбориста Володимира Ветроградського, мами Романа Ратушного письменниці Світлани Поваляєвої, працівників Будинку-музею Тараса Шевченка. Що ж, скуштуємо ще солодких шовковичок років так через 700?", - розповіли у Будинку-музеї Тараса Шевченка. 

Роман Ратушний - український громадський діяч, журналіст, військовий 93 ОМБр "Холодний яр", відомий захисник урочища Протасів Яр. Загинув 9 червня 2022 року у бою під Ізюмом. У своєму заповіті Роман також передав частину своїх бойових виплат на розвиток "Історичної правди".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.