Правозахисниця Ольга Гейко отримала "Нагороду Пам'яті народів"

Учасниця Української Гельсінської групи та ініціаторка створення Українського культурологічного клубу Ольга Гейко стала лауреаткою "Нагороди Пам'яті народів", якою щорічно відзначають борців із тоталітаризмом.

Про це повідомляє Суспільне Культура.

Свою правозахисну діяльність Ольга Гейко почала в Українській Гельсинській групі. Приєднавшись до кампанії зі захисту організаторів групи Миколи Матусевича і Мирослава Мариновича, Ольга Гейко писала заяви та скарги у прокуратуру і КДБ, зустрічалась із московськими правозахисниками Петром Григоренком та Тетяною Великановою, регулярно передавала інформацію про хід справи на Захід.

Через цю діяльність та після відмови від радянського громадянства 12 березня 1980 року правозахисницю заарештували. Ольга Гейко відбула ув'язнення у таборах 6 років, повернулася до Києва навесні 1986-го. 

Разом із колишніми політв'язнями Сергієм Набокою, Леонідом Мілявським, Ларисою Лохвицькою та Інною Чернявською в період Перебудови організовувала масовий просвітницький захід, на якому розповідали про реальне становище української культури. Так, у серпні 1987 року виник Український культурологічний клуб - перша незалежна громадська організація в радянській Україні, першим публічним виходом якого стала акція до других роковин Чорнобильської трагедії.

"Нагорода Пам'яті народів" — проєкт чеської громадської організації Post Bellum у співпраці з суспільними мовниками Чехії, Словаччини та України. Щорічно її присуджують учасникам та учасницям усноісторичного проєкту "Пам'ять народів" (Memory of Nations), який збирає свідчення очевидців визначних історичних подій. Серед них – ветеран(к)и війни, дисидент(к)и, учасники/-ці руху опору, жертви Голокосту, переслідувані письменники/-ці, підпільники/-ці, скаут(к)и та віряни. 

Ольга Гейко стала першою жінкою лауреаткою премії від України. Українці третій рік поспіль отримують цю нагороду. У 2022 році лауреатом став громадський діяч, член-засновник Української Гельсінської групи, дисидент і політв'язень часів СРСР Мирослав Маринович. У 2023 році – український священник, капелан, кавалер ордена "За заслуги" III ступеня Василь Вирозуб.

 

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.