У Києві відкрили меморіальну дошку Василю Стусу

У Святошинському районі відкрили меморіальну дошку поету та дисиденту Василю Стусу.

Про це пише Вечірній Київ.

Меморіальний знак розмістили на будинку на вулиці Чорнобильській, 13-А, де Василь Стус мешкав протягом дев'яти місяців з родиною — з серпня 1979-го по травень 1980 року, перед другим ув'язненням і смертю в радянських таборах.

"У нашому просторі мало згадок про Стуса. Так, на цьому будинку, де він жив, не було жодної. І у нас з сином Василя Стуса, Дмитром, виникла ідея встановити меморіальну дошку. По всьому Києву є декілька меморіальних дощок та каменів з написами, присвяченими Василю Стусу, що абсолютно не відповідає масштабу його особистості", -  розповів ініціатор проєкту, народний депутат Роман Грищук.

Дата відкриття меморіальної дошки 15 листопада була обрана невипадково. Саме цього дня, 35 років тому, рідні та близькі вирушили в Росію, щоб повернути тіла загиблих в ув'язненні Юрія Литвина, Олекси Тихого та Василя Стуса в Україну. Їх перепоховання відбулося 19 листопада 1989 року у Києві на Байковому цвинтарі.

"Після витвору Довганя кінця 1960-х це другий бюст батька, який мені дуже подобається. Цей образ демонструє м'яку впевненість в собі. Батько вмів говорити твердо, але без образ, мав велику віру в себе", - зазначив син поета Дмитро Стус.

Автором меморіальної дошки став скульптор Володимир Щур. Бронзовий бюст вагою більш як 40 кілограмів стоїть на гранітній підставці з цитатою "За мною Київ тягнеться у снах…" та написом "У цьому будинку в 1979-1980 рр. жив поет Василь Стус. Встановлено коштом небайдужих киян". Свої внески на Спільнокошті зробили понад 700 меценатів, ім'я кожного можна дізнатися за QR-кодом на пам'ятнику.

 
Теми

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.