У Києві відкрили меморіальну дошку Василю Стусу

У Святошинському районі відкрили меморіальну дошку поету та дисиденту Василю Стусу.

Про це пише Вечірній Київ.

Меморіальний знак розмістили на будинку на вулиці Чорнобильській, 13-А, де Василь Стус мешкав протягом дев'яти місяців з родиною — з серпня 1979-го по травень 1980 року, перед другим ув'язненням і смертю в радянських таборах.

"У нашому просторі мало згадок про Стуса. Так, на цьому будинку, де він жив, не було жодної. І у нас з сином Василя Стуса, Дмитром, виникла ідея встановити меморіальну дошку. По всьому Києву є декілька меморіальних дощок та каменів з написами, присвяченими Василю Стусу, що абсолютно не відповідає масштабу його особистості", -  розповів ініціатор проєкту, народний депутат Роман Грищук.

Дата відкриття меморіальної дошки 15 листопада була обрана невипадково. Саме цього дня, 35 років тому, рідні та близькі вирушили в Росію, щоб повернути тіла загиблих в ув'язненні Юрія Литвина, Олекси Тихого та Василя Стуса в Україну. Їх перепоховання відбулося 19 листопада 1989 року у Києві на Байковому цвинтарі.

"Після витвору Довганя кінця 1960-х це другий бюст батька, який мені дуже подобається. Цей образ демонструє м'яку впевненість в собі. Батько вмів говорити твердо, але без образ, мав велику віру в себе", - зазначив син поета Дмитро Стус.

Автором меморіальної дошки став скульптор Володимир Щур. Бронзовий бюст вагою більш як 40 кілограмів стоїть на гранітній підставці з цитатою "За мною Київ тягнеться у снах…" та написом "У цьому будинку в 1979-1980 рр. жив поет Василь Стус. Встановлено коштом небайдужих киян". Свої внески на Спільнокошті зробили понад 700 меценатів, ім'я кожного можна дізнатися за QR-кодом на пам'ятнику.

 
Теми

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.