У Києві відкрили меморіальну дошку Василю Стусу

У Святошинському районі відкрили меморіальну дошку поету та дисиденту Василю Стусу.

Про це пише Вечірній Київ.

Меморіальний знак розмістили на будинку на вулиці Чорнобильській, 13-А, де Василь Стус мешкав протягом дев'яти місяців з родиною — з серпня 1979-го по травень 1980 року, перед другим ув'язненням і смертю в радянських таборах.

"У нашому просторі мало згадок про Стуса. Так, на цьому будинку, де він жив, не було жодної. І у нас з сином Василя Стуса, Дмитром, виникла ідея встановити меморіальну дошку. По всьому Києву є декілька меморіальних дощок та каменів з написами, присвяченими Василю Стусу, що абсолютно не відповідає масштабу його особистості", -  розповів ініціатор проєкту, народний депутат Роман Грищук.

Дата відкриття меморіальної дошки 15 листопада була обрана невипадково. Саме цього дня, 35 років тому, рідні та близькі вирушили в Росію, щоб повернути тіла загиблих в ув'язненні Юрія Литвина, Олекси Тихого та Василя Стуса в Україну. Їх перепоховання відбулося 19 листопада 1989 року у Києві на Байковому цвинтарі.

"Після витвору Довганя кінця 1960-х це другий бюст батька, який мені дуже подобається. Цей образ демонструє м'яку впевненість в собі. Батько вмів говорити твердо, але без образ, мав велику віру в себе", - зазначив син поета Дмитро Стус.

Автором меморіальної дошки став скульптор Володимир Щур. Бронзовий бюст вагою більш як 40 кілограмів стоїть на гранітній підставці з цитатою "За мною Київ тягнеться у снах…" та написом "У цьому будинку в 1979-1980 рр. жив поет Василь Стус. Встановлено коштом небайдужих киян". Свої внески на Спільнокошті зробили понад 700 меценатів, ім'я кожного можна дізнатися за QR-кодом на пам'ятнику.

 
Теми

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.