У Києві відкрили меморіальну дошку Василю Стусу

У Святошинському районі відкрили меморіальну дошку поету та дисиденту Василю Стусу.

Про це пише Вечірній Київ.

Меморіальний знак розмістили на будинку на вулиці Чорнобильській, 13-А, де Василь Стус мешкав протягом дев'яти місяців з родиною — з серпня 1979-го по травень 1980 року, перед другим ув'язненням і смертю в радянських таборах.

"У нашому просторі мало згадок про Стуса. Так, на цьому будинку, де він жив, не було жодної. І у нас з сином Василя Стуса, Дмитром, виникла ідея встановити меморіальну дошку. По всьому Києву є декілька меморіальних дощок та каменів з написами, присвяченими Василю Стусу, що абсолютно не відповідає масштабу його особистості", -  розповів ініціатор проєкту, народний депутат Роман Грищук.

Дата відкриття меморіальної дошки 15 листопада була обрана невипадково. Саме цього дня, 35 років тому, рідні та близькі вирушили в Росію, щоб повернути тіла загиблих в ув'язненні Юрія Литвина, Олекси Тихого та Василя Стуса в Україну. Їх перепоховання відбулося 19 листопада 1989 року у Києві на Байковому цвинтарі.

"Після витвору Довганя кінця 1960-х це другий бюст батька, який мені дуже подобається. Цей образ демонструє м'яку впевненість в собі. Батько вмів говорити твердо, але без образ, мав велику віру в себе", - зазначив син поета Дмитро Стус.

Автором меморіальної дошки став скульптор Володимир Щур. Бронзовий бюст вагою більш як 40 кілограмів стоїть на гранітній підставці з цитатою "За мною Київ тягнеться у снах…" та написом "У цьому будинку в 1979-1980 рр. жив поет Василь Стус. Встановлено коштом небайдужих киян". Свої внески на Спільнокошті зробили понад 700 меценатів, ім'я кожного можна дізнатися за QR-кодом на пам'ятнику.

 
Теми

Година папуги. Ґеббельсівська пропаганда

«А якщо Ґеббельс за всім тим стоїть, за катинським вбивством?! Бо то був такий момент, коли всі думали: може, це німці зробили? Але в короткому часі зорієнтувалися, що німці не брешуть. Цього разу вони кажуть правду».

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР