На Прикарпатті створять артрезиденцію Наталії Кобринської

До 170-річчя зачинательки феміністичного руху в Україні у Болехові на Франківщині відбудують зруйнований будинок Наталії Кобринської.

Про це повідомила Болехівська міська рада. 

Проєкт під робочою назвою "Дім Кобринської" започаткували представниці феміністичного видавництва Creative Women Publishing. 

У Болехові на вулиці Зеленій Наталія Кобринська жила у 1907–1920 роках, проводила там просвітницькі та феміністичні зустрічі з жінками. Її будинок радянська влада зрівняла з землею грейдером і навіть вирубала всі дерева в саду.

"Нині це важлива місія спільнотворення унікального місця жіночої сили, творчого натхнення, неперервної традиції поколінь. Це, врешті, виконання заповіту великої Наталі Кобринської — пожертвувати власний будинок "наслідницям свого духа". Це також і про доторки до сокровенного, про колективну памʼять, яка екзистенційно скріплює покоління й береже націю від забуття", — зазначила  дослідниця жіночої історії Алла Швець.

Ініціатори створення артрезиденції також мають намір перевидати жіночий альманах "Перший вінок" разом зі збіркою есеїв "Ті, що творили "Перший вінок"", що знайомлять із життям, творчістю та історичним контекстом 17 авторок альманаху, об'єднаних Кобринською в 1887 році.

Наталія Кобринська (Озаркевич) - українська письменниця, засновниця організованого фемінізму в Україні. Створила першу феміністичну організацію "Товариство руських жінок", видала перший альманах на теми рівності ("Перший вінок", 1887 рік). Померла 22 січня 1920 року в Болехові від епідемічного висипного тифу, похована на місцевому кладовищі.

 

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.