На Прикарпатті створять артрезиденцію Наталії Кобринської

До 170-річчя зачинательки феміністичного руху в Україні у Болехові на Франківщині відбудують зруйнований будинок Наталії Кобринської.

Про це повідомила Болехівська міська рада. 

Проєкт під робочою назвою "Дім Кобринської" започаткували представниці феміністичного видавництва Creative Women Publishing. 

У Болехові на вулиці Зеленій Наталія Кобринська жила у 1907–1920 роках, проводила там просвітницькі та феміністичні зустрічі з жінками. Її будинок радянська влада зрівняла з землею грейдером і навіть вирубала всі дерева в саду.

"Нині це важлива місія спільнотворення унікального місця жіночої сили, творчого натхнення, неперервної традиції поколінь. Це, врешті, виконання заповіту великої Наталі Кобринської — пожертвувати власний будинок "наслідницям свого духа". Це також і про доторки до сокровенного, про колективну памʼять, яка екзистенційно скріплює покоління й береже націю від забуття", — зазначила  дослідниця жіночої історії Алла Швець.

Ініціатори створення артрезиденції також мають намір перевидати жіночий альманах "Перший вінок" разом зі збіркою есеїв "Ті, що творили "Перший вінок"", що знайомлять із життям, творчістю та історичним контекстом 17 авторок альманаху, об'єднаних Кобринською в 1887 році.

Наталія Кобринська (Озаркевич) - українська письменниця, засновниця організованого фемінізму в Україні. Створила першу феміністичну організацію "Товариство руських жінок", видала перший альманах на теми рівності ("Перший вінок", 1887 рік). Померла 22 січня 1920 року в Болехові від епідемічного висипного тифу, похована на місцевому кладовищі.

 

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.