На в'їзді у Шептицький демонтували стару назву міста

На в'їзді у Шептицький на Львівщині демонтували назву "Червоноград" з пам’ятника Шахтарю.

Про це повідомили у Шептицькій міській раді. 

Відповідне доручення дав перший заступник міського голови Дмитро Балко. Спочатку літери збили, а потім назву зафарбували.

У 1951 році радянська назва перейменувала місто Кристинопіль на Червоноград. Інститут національної пам'яті рекомендував змінити назву міста в межах декомунізації.

Під час голосування у 2023 році 1294 мешканці віддали перевагу назві Червоноград, понад 1000 жителів підтримали варіант Кристинопіль. Сто людей проголосували за назву Шептицький.

До 27 січня 2024 року представники міста Червоноград мали подати варіанти нової назви Верховній Раді, але пропозицій не надійшло. На профільному комітеті депутати запропонували декілька назв і підтримали варіант "Шептицький".

19 вересня загалом перейменували 327 населених пунктів у межах декомунізації.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.