Оголошено лауреатів Конкурсу імені Єжи Ґєдройця 2024

Церемонія нагородження відбудеться 2 грудня 2024 року в Посольстві Республіки Польща в Києві.

Про це повідомив Польський Інститут у Києві.

Рішенням Капитули Конкурсу імені Єжи Ґєдройця були присуджені премії студентам і молодим українським дослідникам за найкращі бакалаврські, магістерські та докторські роботи на польську тематику, а також на тему польсько-українських та українсько-польських взаємин.

Члени Капітули одноголосно вирішили присудити вісім премій:

У номінації "Докторська дисертація":

I премія — Орися Віра,  Український католицький університет, "Годонімика Львова: генеза і розвиток в магдебурзький період".

II премія — Роман Івашко, Львівський національний університет імені Івана Франка, "Львівська латинська архідієцезія в унійних процесах зі східним християнством у 1410-х– 1460-х роках".

III премія — Андрій Савчук, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, "Формування дипломатичних кадрів у державах Вишеградської четвірки (1991-2004рр.)"

У номінації "Магістерська робота":

I премія  — Світлана Олійник, Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського, "Втілення філософсько-естетичної концепції К. Пендерецького періоду Findesiècle у творчості композитора кінця ХХ – початку ХХІ століть".

II премія — Артем Школьний, Національний університет "Києво-Могилянська академія", ""Історичні методи" в "Анналах" Яна Длугоша: на прикладі сюжету про руські претензії на Люблінську землю".

III премія — Роман Мартинчук, Львівський національний університет імені Івана Франка, "Польща і російська агресія проти України в 2014-2021рр."

У номінації "Бакалаврська робота":

I премія — Оксана Воловодюк, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, "Маскулінність і героїзм у польських підрозділах Великої армії імператора Наполеона: ідеї та практики (1806 – 1814 рр.)"

II премія – не присуджено.

III премія — Лілія Горбачова, Національний університет "Львівська Політехніка", "Розбудова прикордонної інфрастуктури в рамках українська-польської транскордонної співпраці".

Конкурс імені Єжи Ґєдройця під почесним патронатом Міністра закордонних справ Республіки Польща Радослава Сікорського організований Польським Інститутом в Києві у співпраці з Центром східноєвропейських студій Варшавського університету (SEW UW) та Посольством Республіки Польща в Києві.

Конкурс було започатковано 2006 року, у 100-ту річницю від дня народження Єжи Ґєдройця, з метою вшанування його внеску в польсько-український діалог, польську політичну думку та польську історію в широкому розумінні. Єжи Ґєдройць зробив величезний внесок у розбудову польсько-українських відносин як редактор паризького часопису "Культура", засновник і директор Літературного інституту, видавець часопису "Zeszyty Historyczne" (Історичні зошити)  та повної серії Бібліотека"Культури".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.