В Україні з'явилася вулиця на честь Революції на граніті

У Полтаві вулицю Лютневої революції перейменували на честь Революції на граніті.

Про це повідомив представник Українського інституту національної пам'яті (УІНП) в Полтавській області Олег Пустовгар.

Рішенням сесії Полтавської міської ради з топонімічної мапи обласного центру прибрано російський маркер "вулиця Лютневої революції". Ця назва звеличувала політичну боротьбу у російській імперії поміж російським царатом та російськими революціонерами у формі страйків, демонстрацій, мітингів в лютому-березні 1917 року.

"Вулиця Революції на Граніті" — таку назву про українські революційні події 1990 року запропонував Олег Пустовгар як член міської топонімічної групи при Інституті розвитку міста і представник УІНП в Полтавській області і за неї проголосувала міськрада та полтавці на он-лайн платформі "Едем".

"Вдячний міський депутатам та усім небайдужим учасникам он-лайн волевиявлення, адже у міську топонімію "вписано" вагомі сенси історичної пам'яті кінця ХХ століття — студентську революцію на граніті, першу успішну політичну акцію свідомої української молоді, яка зробила неможливим підписання нового Союзного договору про "оновлений СРСР" і стала предтечею проголошення Незалежності України. Широкомаштабна акція спротиву, жертовність студентів, їхнє голодування на холодному граніті площі центру Києва з політичними вимогами повністю змінило хід вітчизняної історії у бік української парадигми", - написав Олег Пустовгар.

Революція на граніті відбувалася з 2 по 17 жовтня 1990 року. Стрижнем протестних подій було студентське голодування на площі Жовтневої революції в Києві (нинішньому Майдані Незалежності). Протести завершилися підписанням постанови Верховної Ради УРСР, яка гарантувала виконання вимог учасників протесту.

 

"Мене 2-річну витягнули з-під мертвої мами". Радіо Свобода побувало в селі Угли, що пережило Волинську трагедію

Сарни ‒ Український інститут національної памʼяті отримав звернення від польської громадянки Кароліни Романовської щодо можливості проведення пошуку та ексгумації останків членів її родини, яких убили 12 травня 1943 року. УІНП погодив ці пошукові роботи в селі Угли Рівненської області на 2025 рік. Радіо Свобода поїхало в село Угли, що у Сарненському районі Рівненщини, щоб дізнатися, що там нагадує про трагедію 81-річної давнини? Що залишилося у пам'яті місцевих жителів про ті страшні часи в роки Другої світової війни?

Осип Тюшка. 40 років поряд зі Степаном Бандерою

Він був одним із найближчих друзів Степана Бандери. Вони потоваришували ще під час навчання у Стрийській гімназії. Разом входили до керівних ланок у Пласті й ОУН, мали близькі ідейні переконання й погляди на національно-визвольних рух, одночасно відбували ув'язнення в гітлерівському концтаборі Заксенхаузен, спільно розбудовували структуру ОУН революційної після Другої світової війни і були об'єктами оперативних розробок кдб. Тільки роль і місце у тих чекістських планах і заходах для кожного відводилися різні.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.