АНОНС: Виставка "Сім облич Віктора Петрова"

11 жовтня у Національному музеї історії України (МІСТ) відкривається виставка "Сім облич Віктора Петрова" до 130-річчя вченого.

10 жовтня виповнюється 130 років від дня народження Віктора Платоновича Петрова (В. Домонтовича). Віктор Петров (псевдоніми – В. Домонтович, Віктор Бер, 1894–1969) – один з визначних українських прозаїків і вчених ХХ сторіччя. Його доля склалася вкрай непросто: археолог, етнограф, філософ і письменник, внаслідок певних обставин став радянським агентом і розвідником.

Метою виставки є знайомство українців з Віктором Петровим – його біографією, що радше нагадує гостросюжетний детектив, з умовами того часу, у який йому довелося жити, і найголовніше – із внеском, який діячеві вдалося зробити в розвиток української літератури й науки 20 століття.

На виставці можна буде побачити оригінальні фотографії, книги, часописи Віктора Петрова, предмети з археологічних розкопок, в яких він брав участь і ще не опубліковані документи, пов'язані з його розвідницькою діяльністю.

Кураторка виставки – завідувачка відділу новітньої історії України Альона Якубець.

Партнери проєкту: Науковий архів Інституту археології, Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України, Архів СБУ, Архів Служби зовнішньої розвідки України, Центральний державний архів громадських об'єднань та україніки.

Триватиме виставка до 11 квітня 2025 року.

 Адреса Національного музею історії України: вулиця Володимирська, 2.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.