"Оссолінеум" виклав у відкритий доступ оцифровані перші львівські газети 1776–1805 років

Національний інститут імені Оссолінських у Вроцлаві виклав у відкритий доступ скани кількох річників перших львівських газет: «Gazette de Leopol» (1776), «Lwowskie Pismo Uwiadamiaiące» (1784), «Lwowskie Tygodniowe Wiadomości» (1786–1788), «Lemberger Wöchentliche Anzeigen» (1792–1798), «Lemberger Kaiserlich-Königliches Intelligenz-Blatt» (1799–1805).

Про це пише Збруч.

Проєкт оцифрування львівських стародруків Оссолінеуму почався ще 2007 року яко частини програми "Оцифрування та консервація бібліотечної колекції Національного інституту ім. Оссолінських у Вроцлаві", реалізованого за підтримки Ісландії, Ліхтенштейну та Норвегії в рамках програми Фінансові механізми Європейського економічного простору.

Завдяки ініціативі Вікторії Маліцької, уповноваженої Національного інституту ім. Оссолінських з питань співпраці із закордоном, відомої промоторки "Оссолінських зустрічей" у Львові, віднині ці скани стали доступні на сайті Нижньосілезької цифрової бібліотеки.

Перша львівська періодика заодно є і першими газетами, що виходили в Україні: в підросійській Україні перший тижневик – "Харьковскій Еженедельникъ" – з'явився лиш в 1812 році й проіснував тільки неповних три місяці.

Першу ж спробу видавати газету у Львові зробив друкар Антон Піллєр, що 1772 року прибув до міста, але про його "Avertissement" відомо те, що австрійська влада 11 січня 1774 р. доручила львівському окружному уря­дові заборонити Піллєрові друкувати ці "Повідомлення", оскільки робив він це без відповідного дозволу.

Шевальє Оссуді цього ж року звернувся по такий дозвіл і 15 січня 1776 року з друкарні Піллєра, що містилась на розі Ставропігійської та Івана Федорова, вийшло у світ перше число франкомовної "Gazette de Leopol"; видання тривало щонайменше до кінця року. "Gazette de Leopol" головно інформувала своїх читачів про політичні новини в країнах Європи, було також кільканадцять львівських повідомлень та кілька з підросійської України.

Після смерті Антона Піллєра (травень 1780 р.) видавничу діяльність друкарні продовжила його дружина Йозефіна. З 1783 року вона почала видавати "Pismo uwiadamiajance Galicyi", яке з наступного року почало називатися "Lwowskie pismo uwiadamiajance". Після річної перерви у 1786 р. вона розпочала видання німецького тижневика "Lemberger wochentliche Anzeigen" з паралельним польським виданням "Lwowskie Tygodniowe wiadomości", яке у csxys 1788 р. припинило своє існування, оскільки не виявилося достатньої кількості передплатників. Німецька ж версія виходила до 1796 рр.

Крім цього видання у 1796–1811 роках публікувалася "Lemberger K.K. Priviligiertes Intelligenzblatt", а від осені 1792 року до 1798 рр. і тижневик "Dziennik patriotycznych polityków", у редагуванні якого брав участь український греко-католицький священник Михайло Гарасевич. Спочатку газета виходила раз на тиждень, згодом двічі, а з 1794 року 6 разів на тиждень, ставши першою щоденною газетою у Львові та в Україні. Видання за 1795–1796 роки доступні онлайн у цифровій бібліотеці університету Лодзі, в Оссолінеумі є оцифровані примірники за 1794–1796 роки, але в публічний доступ вони ще не виставлені.

 

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.