Спецпроект

ПАРЄ ухвалила резолюцію до роковин Голодомору

Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАРЄ) 3 жовтня ухвалила резолюцію "Вшанування 90-х роковин Голодомору – Україні знову загрожує геноцид". Документ ухвалено одноголосно – 80 голосами "за".

Про це повідомили у Музеї голодомору.

"ПАРЄ нагадує про важливість визнання Голодомору актом геноциду та вшанування пам'яті його жертв. Водночас ПАРЄ, як організація міжпарламентської співпраці в Європі, вже ухвалювала резолюції, покликані вшанувати жертв Голодомору в 2008-му, 2010-му та 2023-му роках. Зокрема у 2023–2024 роках у резолюціях ПАРЄ підкреслюється зв'язок подій 90-річної давнини з сучасною війною Росії проти України", – прокоментував це рішення Михайло Костів, завідувач відділу дослідження геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів Музею Голодомору.

ПАРЄ в своїй резолюції закликає держав-членів та спостерігачів Ради Європи використовувати всі інструменти, які є в їхньому розпорядженні, щоб запобігти будь-яким подальшим актам геноциду проти українського народу як національної групи.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.