У Польщі завершили ремонтні роботи на кладовищі воїнів УНР

У місті Каліш на заході Польщі завершено ремонтні робoти на кладовищі воїнів УНР Каліш-Щипйорно, що тривали з 2023 року.

Про це в коментарі Укрінформу повідомив колишній голова Обʼєднання українців у Польщі Юрій Рейт.

На кладовищі встановлено 240 хрестів, більшість має металеве обрамлення. Під час ремонтних робіт було знято верхній пласт землі та зібрано фрагменти оригінальних довоєнних хрестів, які були під землею. Було вирішено вкласти ці елементи у нові металеві хрести.

На цьому кладовищі у довоєнний час було до 400 хрестів на могилах, за архівними даними встановлено наявність 300, а також підтверджені 190 прізвищ похованих тут людей. Рейт зауважив, що значною мірою це вдалося зробити завдяки архівам і книжкам історика з Перемишля Олександра Колянчука.

 

Тут також виявили кілька єврейських і кримськотатарських поховань – ці люди також служили у війську УНР.

Військовий цвинтар діяв з 1921 по 1940 рр. Після приходу радянської армії на кладовищі був підірваний монумент у пам'ять про вояків УНР. Процес відновлення кладовища розпочався в 1990 році. Процес тривав до 1999 року, коли цю територію було загороджено, але далі у питанні відновлення некрополя виникла пауза аж до 2013 року, коли тут було знято верхній пласт землі й виявлено залишки козацьких хрестів. Власне реновація розпочалася в 2023 році зусиллями української і польської сторін.

На кладовищі також встановлено гранітний монумент із тризубом, подібний до знищеного радянською армією. На ньому є напис українською мовою "Тим, що вмерли, але не зрадили України. Українська Армія". На інформаційній таблиці на вході на кладовище і біля памʼятника зазначено встановлені 190 прізвищ похованих.

 

Тут покояться воїни 1-ї Запорізької , 4-ї Київської, 5-ї Херсонської та 6-ї Січової стрілецьких дивізій УНР. Серед них - генерал-хорунжий Наум Никонів, полковники Володимир Бокітько, Олександр Вовк, Олекса Воронін, Дмитро Гудзів, Микола Єфремов, інші офіцери, старшини, прості козаки і члени їхніх сімей.

Закінчення ремонту цього кладовища завершує проєкт з відновлення українських військових некрополів у Польщі з нагоди 100-річчя Української революції 1917-1921, в межах якого були відновлені цвинтарі в Ланьцуті, Варшаві, Любліні.

Відновлення кладовища відбулося за сприяння та участю Українського історичного товариства в Польщі, посольства України в РП, Національного інституту відновлення історичних памʼяток при Міністерстві культури і національної спадщини Польщі, підрядних компаній. Проєкт співфінансований Міністерством культури і національної спадщини РП та Офісом воєводи Великопольського воєводства.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.