УІНП планує провести пошукові роботи жертв Волинської трагедії у відповідь на звернення польських громадян

Український інститут національної памʼяті має намір включити пошукові роботи на території Рівненської області до плану роботи та заходів на 2025 рік.

Про це йдеться на сайті УІНП.

У цьому році Український інститут національної памʼяті почав отримувати звернення від польських громадян щодо можливості проведення пошуку та ексгумації останків їхніх членів родин. Зокрема, було отримано запит щодо проведення таких робіт на території Рівненської області.

"УІНП залишається відкритим до взаємодії з польськими інституціями у сфері пошуку, збереження і догляду за місцями памʼяті українців у Польщі та поляків в Україні. Проте з огляду на те, що офіційні міжінституційні механізми щодо розв'язання проблемних питань з польською стороною в питаннях відновлення та збереження місць пам'яті вже тривалий час не діють (зокрема, робочі групи між інститутами пам'яті та міністерствами, до повноважень яких належать питання  культури), УІНП схиляється до рішення піти назустріч інтересам громадян Польщі та у порядку виключення безпосередньо взяти на себе роль координатора у проведенні пошукових робіт на запит польських громадян із запрошенням польської сторони в ролі спостерігача", – коментує голова Українського інституту національної памʼяті Антон Дробович.

У реалізації цього рішення Інститут взаємодіятиме з Державною міжвідомчою комісією з увічнення пам'яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій і Міністерством культури та стратегічних комунікацій України, до повноважень яких належать питання видання дозволів на проведення пошукових робіт, ексгумацій та облаштування пам'ятників, пам'ятних знаків, меморіалів, а також зі спеціалізованими організаціями, які мають право на проведення таких робіт в Україні.

УІНП планує навесні 2025 року, до початку сезону пошукових та ексгумаційних робіт, додатково підготувати й оприлюднити розʼяснення про алгоритм звернення щодо проведення таких робіт українською і польською мовами.

Також Інститут звернувся до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України з пропозицією передбачити в державному бюджеті на 2025 рік бюджетну програму "Збереження місць пам'яті", метою якої буде проведення відповідних досліджень та робіт, зокрема і на місцях пам'яті польського народу.

Нагадаємо, що попри неодноразові кроки української сторони на зустріч польській (щонайменше тричі з 2019 року польській стороні надавалися дозволи на проведення робіт та досліджень на польських місцях пам'яті в Україні) – запит України на відновлення меморіальної таблиці на похованні воїнів УПА на горі Монастир залишається не виконаним. Відновлення таблиці у первинному вигляді з зазначенням імен похованих у цій братській могилі було предметом переговорів на найвищому рівні президентів України та Польщі.

Більше про акцію "Вісла" та Волинську трагедію читайте на сайті "Історичної правди".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.