У Києво-Печерській лаврі відкриють відреставрований іконостас дрогобицької церкви святого Юра

15 жовтня у Києво-Печерській лаврі презентують відреставрований іконостас дрогобицької церкви святого Юра, яка входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Про це повідомила Дрогобицька міська рада.

Відреставрований іконостас дрогобицької церкви наступних півроку перебуватиме у Києво-Печерській лаврі. Згодом його повернуть до церкви св. Юра у Дрогобич.

Іконостас церкви святого Юра був створений у 1658–1667 роках. Над його реставрацією протягом чотирьох років працювали фахівці Національного науково-дослідного реставраційного центру України.

Фахівці центру виконали великий обсяг складної роботи, зокрема хіміко-технологічні та рентгенологічні дослідження, які дозволили виявити первинний авторський фарбовий шар і поліхромію іконостасу. Крім того, художники-реставратори попрацювали над розкриттям найдавніших сакральних зображень та укріпленням конструкції церкви.

Церква Святого Юра у Дрогобичі є однією з найвідоміших споруд сакральної дерев'яної архітектури Галичини й усієї України. У зв'язку з російською агресією з 2023 року вона була занесена до Міжнародного переліку культурних цінностей, які перебувають під тимчасовим посиленим захистом.

 

Осип Тюшка. 40 років поряд зі Степаном Бандерою

Він був одним із найближчих друзів Степана Бандери. Вони потоваришували ще під час навчання у Стрийській гімназії. Разом входили до керівних ланок у Пласті й ОУН, мали близькі ідейні переконання й погляди на національно-визвольних рух, одночасно відбували ув'язнення в гітлерівському концтаборі Заксенхаузен, спільно розбудовували структуру ОУН революційної після Другої світової війни і були об'єктами оперативних розробок кдб. Тільки роль і місце у тих чекістських планах і заходах для кожного відводилися різні.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".