IN MEMORIAM: На війні загинув майстер народних інструментів Сергій Павліченко

На Покровському напрямку загинув військовослужбовець, майстер музичних народних інструментів Сергій Павліченко.

Про це повідомив бандурист і лідер гурту "Хорея Козацька" Тарас Компаніченко.

"Нема слів — біль і сум. Ми називали його в нашому колі старих друзів Грицько. Грицько Папуга — таке нове козацьке ймення дали йому друзі в часі відродження нашого щирого Вільного Козацтва. Щирий козак, справжній гайдамака, майстер музичних інструментів", — написав Тарас Компаніченко.

Режисер фільму "Довбуш" Олесь Санін також висловив свої співчуття і згадав роботу Павліченка:

"Моя фотографія з Покрови у Рівному 14 жовтня 2021 року. В руках колісна ліра роботи Грицька Павлюченка. Ми були радісні і щасливі. На цій лірі тепер гратимуть учні, діти спіпецької школи. Її голос звучав у фільмі Довбуш. А вчора…порвалася її співаниця. Вчора прийшла звістка, що поклав голову наш братчик за нашу свободу на фронті під Покровськом", - йдеться у дописі Олега Саніна.

Сергій Павліченко був братчиком Київського Кобзарського цеху, членом історичного клубу "Чорні Запорожці".  Як розповів Тарас Компаніченко, він був активним учасником усіх Майданів і Революцій. Зокрема, в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року він зазнав поранення в протистоянні з силовиками.

Сергій Павліченко також став співавтором першого фільму про "холодноярських гайдамаків-повстанців". Він створив десятки народних інструментів: бандури, кобзи, ліри та гуслі. Після початку повномасштабного вторгнення добровільно вирушив на фронт.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.