У Львові відкрили горельєф скульптору, командиру УСС Михайлу Гаврилку

Горельєф встановлено у Львові на вул. М. Коцюбинського, 21, на колишньому Академічному домі, збудованого коштом Євгена Чикаленка.

Про це повідомив президент історичного клубу "Холодний Яр" Роман Коваль.

Встановлення пам'ятки ініціював онук Михайла Гаврилка – заслужений лікар України, академік медицини Орест Абрагамович. 

У цьому будинку, де тепер один із навчальних корпусів Української академії друкарства, Михайло Гаврилко свого часу проживав і тут він закликав до боротьби за Самостійну Україну.

""Романтик і трохи Дон-Кіхот", "визначний мистець", "ідеаліст кришталево чистої води", "князь Українських січових стрільців", – так називали Михайла Гаврилка його сучасники. Таким він залишиться і в нашій пам'яті", - сказав Роман Коваль під час урочистого відкриття горельєфу.

Автор роботи - калуський скульптор, член Національної спілки художників України Ігор Семак. Скульптор створив близько двох сотень образів борців за волю України, він автор Меморіалу козакам-добровольцям у Холодному Яру, а також скульптур Тарасові "Хаммеру", Дмитрові "Да Вінчі", командирові "Карпатської Січі" Олегові Куцину, поету-воїну Юрію "Руфу". 

Організатори заходу: Історичний клуб "Холодний Яр", Львівська обласна рада, НУ "Львівська політехніка", Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького.  

Михайло Гаврилко – громадський та військовим діяч, скульптор, офіцер січового стрілецтва і хорунжий армії УНР. Він створив пам'ятники Тарасу Шевченку в Кіцмані та Косові. У 1916 році відкривав перші українські школи на Волині. Розстріляний чекістами восени 1920 року на рідній Полтавщині. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

 

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.